Ризоктонія бататікола

Ризоктонія бататікола (синонім Macrophomina phaseolina) — це небезпечний ґрунтовий фітопатогенний гриб, що належить до класу Аскоміцети. Він відомий як збудник широкого спектру хвороб рослин.

Гриб утворює дрібні чорні склероції, які є основними органами виживання в несприятливих ґрунтових умовах. Міцелій гриба може бути як безбарвним, так і темно-забарвленим, залежно від стадії розвитку.

Розмноження патогена відбувається безстатевим шляхом за допомогою пікнід, усередині яких формуються конідії. Ці спори здатні розноситися вітром або краплями води на значні відстані.

Завдяки високій адаптивності гриб може зберігати свою вірулентність у ґрунті протягом багатьох років, що робить боротьбу з ним досить складним завданням для агрономів.

Діагностика здійснюється шляхом мікроскопічного дослідження уражених тканин, де виявляються типові ознаки грибниці та дрібні чорні склероції, схожі на вугільний пил.

Цей збудник є агресивним поліфагом, що вражає сотні видів рослин, включаючи сою, соняшник, кукурудзу, сорго та бобові культури. Патоген завдає серйозної шкоди сільському господарству в регіонах з теплим кліматом.

Хвороба, яку він викликає, називається вугільною гниллю. Вона вражає кореневу систему та нижню частину стебла, блокуючи провідні пучки рослини, що призводить до порушення водного обміну.

Пошкоджені рослини різко знижують продуктивність, що виражається у зменшенні маси насіння, зниженні вмісту олії в насінні соняшнику та погіршенні посівних якостей.

Ураження кореневої системи в ранньому віці часто призводить до випадання сходів, що створює великі прогалини в посівах і змушує господарства проводити пересівання.

Крім прямої шкоди, гриб сприяє заселенню рослин вторинними мікроорганізмами, що значно прискорює процес гниття та загибель врожаю перед збором.

Масовий розвиток інфекції спостерігається в умовах високих температур, коли стовпчик термометра піднімається вище +28...+30 градусів Цельсія.

Гриб найактивніше поширюється в посушливі періоди, коли рослини перебувають у стані водного стресу. Саме в цей час коріння стає найбільш вразливим до атаки патогена.

Цикл розвитку патогена починається з проростання склероциев, які знаходяться в ґрунті або на рослинних рештках, після чого грибниця проникає в тканини кореневої шийки.

Протягом вегетації хвороба може поширюватися за допомогою конідій, що утворюються на уражених частинах рослин, особливо якщо спостерігається чергування спеки з короткочасними дощами.

До кінця сезону кількість склероциев у ґрунті досягає критичного рівня, забезпечуючи перезимівлю патогена та майбутнє ураження нових посівів.

Перші зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді в'янення листя у спекотні години дня, яке поступово стає постійним навіть за достатньої вологості ґрунту.

На стеблах та коренях утворюються коричневі плями, які з часом стають чорними. Внутрішні тканини стебла набувають сіруватого відтінку та руйнуються через розростання грибниці.

Типовою ознакою є наявність дрібних чорних склероциев, які візуально нагадують вугільний порошок, що проступає крізь епідерміс нижньої частини рослини.

Заражені рослини виглядають як передчасно дозрілі, але при ретельному огляді видно, що вони по суті є порожніми всередині, з недорозвиненим насінням або його повною відсутністю.

На пізніх стадіях інфекції стебла стають крихкими, легко ламаються при механічному впливі, що призводить до значних втрат при використанні техніки під час збирання врожаю.

Система захисту базується на дотриманні сівозмін з використанням стійких до патогена культур, таких як злакові, які не підтримують розвиток цього конкретного виду гриба.

Важливим заходом є агротехнічна боротьба, зокрема ретельна заробка пожнивних залишків у ґрунт, що прискорює їхню мінералізацію та зменшує інфекційний запас.

Хімічний захист передбачає обов'язкове протруювання насіннєвого матеріалу сучасними фунгіцидними препаратами, які мають системну дію та захищають проростки.

Полив у періоди засухи значно знижує ризик зараження, оскільки здорові та добре забезпечені вологою рослини здатні краще опиратися проникненню грибниці.

Моніторинг полів дозволяє вчасно виявити осередки захворювання, що важливо для обмеження переміщення техніки з уражених ділянок на здорові площі.