Ризоморфа підкорова

Ризоморфа підкорова (Rhizomorpha subcorticalis) є вегетативною формою грибів роду Armillaria, що відомі в народі як опеньки. Ці структури являють собою щільні тяжі міцелію, які функціонують як органи розселення.

Гриб відноситься до царства Fungi. В біологічному сенсі ризоморфи — це спеціалізовані утворення, що дозволяють патогену поширюватися в ґрунті на великі відстані від джерела живлення.

Зовні вони нагадують темні, часто майже чорні шнури, що розгалужуються під корою дерев або в товщі ґрунту. Їхня оболонка дуже міцна, що захищає гіфи від несприятливих умов.

Це не окремий вид гриба, а стадія життєвого циклу паразитичних грибів, що спеціалізуються на руйнуванні деревини. Вони є активними поширювачами інфекції в лісових масивах.

Опізнати їх можна за характерним виглядом «мережі», що щільно прилягає до деревини під корою або проходить через кореневу систему ураженої рослини.

Ризоморфи завдають значної шкоди багатьом культурам, зокрема хвойним породам (ялина, сосна), а також плодовим деревам у приватних і промислових садах.

Патоген проникає в кореневу систему через мікротріщини або безпосередній контакт здорових коренів з хворими. Гриб поступово руйнує тканини, що проводять воду та поживні речовини.

Це призводить до розвитку білої гнилі, яка робить деревину крихкою та ламкою. Уражені дерева втрачають стійкість і можуть впасти навіть при невеликому вітрі.

В садах ризоморфи викликають швидке в’янення та загибель плодових дерев, особливо якщо вони ослаблені іншими хворобами або несприятливими погодними умовами.

Масове поширення ризоморф у лісах призводить до утворення осередків сухостою, що потребує негайного втручання лісопатологів для стримування інфекції.

Розвиток грибниці в активній формі відбувається протягом усього теплого сезону, коли температура ґрунту підтримується на рівні +15...+22 градуси за Цельсієм.

Найбільш інтенсивний ріст ризоморф спостерігається восени, коли в ґрунті накопичується достатня кількість вологи, що сприяє розвитку міцелію.

Взимку ризоморфи знаходяться в стані анабіозу, зберігаючи життєздатність всередині ураженої деревини або в ґрунті, чекаючи на потепління для подальшого поширення.

Весняне танення снігу і насичення ґрунту водою стимулюють активізацію гриба та вихід ризоморф до нових коренів здорових рослин.

Протягом року можна помітити ознаки діяльності патогену, особливо якщо періодично перевіряти стан прикореневої зони дерев у зоні ризику.

Первинні ознаки ураження — це уповільнення росту дерева, передчасне скидання листя або поява хлорозу. Дерево виглядає пригніченим порівняно із сусідами.

При відшаруванні кори в зоні кореневої шийки видно білий наліт грибниці, який з часом трансформується у виражені чорні тяжі — ризоморфи.

Характерною ознакою є наявність грибного запаху при розтиранні шматка ураженої деревини. Тканини часто стають волокнистими та світлими через руйнування лігніну.

На фінальній стадії ураження біля основи стовбура або на коренях з’являються скупчення плодових тіл опенька, що свідчить про глибоке ураження внутрішніх частин дерева.

Чорні лінії на зрізах деревини також вказують на присутність патогену, що активно розкладає целюлозу та лігнін у клітинах стовбура.

Основним заходом боротьби є видалення та спалювання всіх заражених дерев разом із кореневою системою, щоб унеможливити перехід ризоморф на сусідні здорові екземпляри.

Агротехнічні методи включають покращення дренажу ґрунту та регулярне внесення органічних добрив для підтримки загального імунітету саду.

Застосування хімічних фунгіцидів на основі міді може бути ефективним як профілактика при обробці прикореневої зони у весняний період.

Ізоляція хворих ділянок шляхом створення ґрунтових бар’єрів або канав допомагає зупинити розростання ризоморф у ґрунті в межах саду.

• Регулярне обстеження дерев на наявність ознак гниття коренів.
• Видалення пнів після рубки дерев, оскільки вони є головним джерелом живлення.
• Використання біологічних препаратів на основі грибів-антагоністів.