Ризоктонія кукурудзяна

Ризоктонія кукурудзяна (Rhizoctonia zeae) є ґрунтовим фітопатогеном, що належить до царства Гриби (Fungi). Цей організм відомий своєю здатністю утворювати склероції, які забезпечують тривале виживання патогену в несприятливих умовах без господаря.

Морфологічно патоген ідентифікується за характерним типом галуження міцелію, що зазвичай має прямі кути. Гриб не виробляє типових спор, тому його поширення відбувається шляхом перенесення частинок зараженого ґрунту або залишків рослин.

Патоген найбільше спеціалізується на кукурудзі, спричиняючи комплексну гниль кореневої системи та нижньої частини стебла. Окрім кукурудзи, гриб здатний інфікувати різноманітні злакові бур'яни, які виступають резерваторами інфекції на полях.

Господарське значення хвороби полягає в зниженні густоти стояння рослин та погіршенні фізіологічного стану культури. Уражені рослини мають меншу масу кореневої системи, що робить їх чутливими до посухи та нестачі поживних речовин.

Розвиток патогену стимулюється високими температурами та високою вологістю ґрунту. Найбільша агресивність гриба спостерігається у другій половині літа, коли температурний режим стабільно перевищує 25 °C.

Інфекція починається з контакту міцелію з молодими корінцями. Після проникнення гриб поширюється судинною системою та міжклітинними просторами, поступово руйнуючи тканини рослини та блокуючи транспортування вологи.

Клінічна картина проявляється появою вогнищ зів'ялих рослин, які на початковому етапі можуть мати хлоротичний вигляд. При огляді кореневої системи виявляються некротичні плями, що з часом охоплюють усю прикореневу зону.

• Зміна забарвлення тканин кореня на темно-коричневе.
• Полегнення рослин через втрату міцності кореневої системи.
• Поява білуватого міцеліального нальоту на поверхні стебла.
• Передчасне відмирання нижніх листків та затримка розвитку качанів.

Контроль ризоктонії базується на системному підході, що включає використання якісного насіннєвого матеріалу, обробленого відповідними фунгіцидами. Це забезпечує захист проростків у найбільш вразливий період розвитку.

Ефективною практикою є ретельне подрібнення та загортання пожнивних решток у ґрунт, що прискорює мінералізацію. Сівозміна з чергуванням культур, які не є господарями для Rhizoctonia zeae, є критично важливою для зменшення рівня інфекційного навантаження.