Яблуня домашня Янтарка алтайська

Осінній сорт народної селекції, походження невідоме. Вочевидь, це спонтанний гібрид сибірської яблуні з одним із середньоросійських сортів. Був широко розповсюджений у садах населення Сибіру та Далекого Сходу. Районовано з 1947 р. по Східно-Сибірському та Далекосхідному регіонах. У новосадках відсутній.

Дерева середньорослі, із широкоокруглою густою кроною, з тонкими звисаючими гілками.

Пагони тонкі, колінчасті, буро-коричневі, без опушення. Листки середньої величини, видовжені, зелені, блискучі, із ширококлино­видною основою, з дрібнозубчастими краями, без опушення. Черешки довгі, тонкі, жовтуваті, із серповидними дрібними прилистками.

Плід надзвичайно дрібний (7-12 г), округлий, ребристий. Основне забарвлення золотисто-жовте, покривне у вигляді легкого помаранчевого рум'янцю на сонячній стороні. Плодоніжка довга, тонка, без опушення. Чашечка опадаюча.

М'якоть жовта, кислувато-солодка, терпка, із незадовільним смаком. Хімічний склад плодів: сума цукрів — 12,4% (11,6-13,7), титрованих кислот — 1,62% (1,40-1,99), дубильних речовин — 223 мг/100г (58-332), аскорбінової кислоти — 14,6 мг/100г (14,1-15,0), Р-активних сполук — 195 мг/100г (58-340).

Знімна стиглість — у першій половині вересня, зберігаються до 30 днів. Стиглі плоди часто наливаються. Сорт технічного призначення. Із плодів готують варення висо­кої якості, повидло, вино.

Початок плодоношення на третій-четвертий рік. Урожайність висо­ка, плодоношення нерегулярне. Зимостійкість висока, до парші чутливий.

Переваги сорту: висока зимостійкість.

Недоліки сорту: надзвичайно дрібні плоди, чутливість до парші.