Позньозимовий сорт яблуні інтенсивного типу селекції Північно-Кавказького зонального НДІ садівництва та виноградарства, отриманий на основі клонової та мутаційної селекції в вегетативному потомстві сорту Ренет Сіміренко, підданому впливу водного розчину нітрозометилмочевини у 1969 році. В епіфітотійний 1972 рік виконано відбір стійкого до захворювання паршею клону. Селекціонер С. М. Артюх.
У 1998 році сорт Ренет кубанський був введений у Реєстр селекційних досягнень Росії для використання в садах зони Північного Кавказу. В даний час поширюється на півдні Росії та Україні.
Дерево слаборосле, формує плоско-округлу, помірно загущену крону з нижніми гілками, що звисають. Гілки від стовбура в першому ярусі відходять під невеликим гострим кутом, у наступних — під прямим. Кора на штамбі та гілках сіра, з коричневим, а з південного боку — з оранжевим відтінком. Тип плодоношення змішаний.
Пагони тонкі, прямі або ледь зігнуті, бурі, сильно опушені у верхній половині, з дуже рідкими, дрібними чечевичками. Листки середні за величиною, овально-довгасті, спіралевидно середньозгорнуті, слабоморщинисті, з рівними пильчастими, рідше городчатими краями, з вузькою, овальною, з нерівними долями основою та середньовиразним, плавнозвуженим кінчиком. Листова пластинка зелена або світло-зелена, з глянцем (відмінність від вихідного сорту), утворює зі стеблом прямий кут. Черешок середніх розмірів, часто опушений та пофарбований рожевим як і центральна жилка. Прилистки дрібні, ланцетні.
Квітки блюдцеподібні, білі з кремовими жилками пелюсток. Колонка маточки коротка, опушена, рильця розташовані на рівні пиляків. Цвітіння середньопізнє.
Плоди (рис.) середньої величини або великі. Більшість плодів у кроні представлені чітко асиметричними, зрізано-конічними, то приплющеними, то більш видовженими по висоті. Поверхня плодів гладка або зі слабо помітною ребристістю. Основне забарвлення плодів яскраво-зелене, з великими білими, округлими, густими підшкірними цятками (відмінність від вихідного сорту, у якого більш виражена білувата побіленість). На південній стороні плодів, добре відкритих сонцю, до збору їх наприкінці вересня — жовтня розвивається темно-малиновий рум'янець (відмінність: у вихідного сорту — оранжевий загар). Особливо це характерно в садах із залуженням міжряддя. Шкірка гладка, щільна, з помірним восковим нальотом (в лежанні посилюється), в глибині широка і глибока воронка оржавлена, часто з променями, що виходять за межі її. Плодоніжка тонка та середньої довжини, без напливів, трохи зігнута. Чашечка відкрита або полувідкрита. Підчашова трубка конусоподібна або переходить у вузьку трубку. Насіннєві камери невеликі, закриті, осьова порожнина вузька. Насіння дрібне, плоско-округле, коричневе.
М'якоть при зборі — щільна і дуже соковита, блідо-зеленувата. При дозріванні — прозоро-зеленувата, кремова, чудового кислувато-солодкого смаку, з сильним ароматом. У зберіганні м'якоть стає ніжною, аромат посилюється. Хімічний склад плодів: сухі речовини — 12,5-14,4%, цукри — 10,5%, титровані кислоти — 0,9%, аскорбінова кислота — 8,3-12,7 мг/100г, Р-активні речовини — 90-140 мг/100г.
До знімної стиглості плоди чудово утримуються в кроні. У нормальних умовах зберігання плоди лежать до червня і довше. Транспортабельність висока. Товарність плодів висока — 90-92%. Чудовий десертний смак плодів зберігається в продуктах переробки — соках, мармеладах, пюре, чипсах.
Сорт частково самозапильний. Найкращі запилювачі: Айдоред, Голден Делішес, Кубань спур, Прикубанське, Джонаголд.
Дерева починають плодоносити на 3-4-й рік на слаборослих підщепах (відмінність), на середньорослих — на 4-5-й. Плодоношення без різкої періодичності (відмінність). Продуктивність сорту висока: на високому агрофоні, особливо при залуженні міжряддя середньорічні врожаї становлять від 400 ц/га і більше; габітус крони сорту дозволяє створити щільність дерев на гектарі 1-2 тисячі на слаборослих підщепах.
Зимостійкість Ренета кубанського досить висока: в зиму 1993-1994 рр., коли дерева вихідного сорту в садах багатьох зон Північного Кавказу сильно постраждали або загинули, новий сорт мав ураження на 1-2 бали і вже в 1995 році дав хороший урожай (Старо-Мінське плодове господарство — Степна зона; ОПХ Центральне — Прикубанська зона Краснодарського краю). Сорт невибагливий, з полігенною стійкістю до хвороб. Лише в роки епіфітотій ураженість паршею та борошнистою росою підвищується до середніх показників.
Переваги сорту: відрізняється скороплідністю, високою врожайністю високоякісних товарних плодів унікальної лежкості, високою жаро-посухостійкістю та гарною зимостійкістю.
Недоліки сорту: в роки епіфітотій потрібен захист від парші та борошнистої роси.
