Вивіркові

Основними об’єктами ураження є зернові та технічні культури, зокрема кукурудза, соняшник, пшениця, а також молоді насадження плодових дерев. Особливо великої шкоди вони завдають у періоди вегетації, коли молоді пагони та плоди стають джерелом поживних речовин для тварин.

Біологічний цикл цих тварин передбачає інтенсивний пошук їжі, що безпосередньо впливає на їхню поведінку на полях. Вони здатні швидко адаптуватися до змін довкілля, що робить їх стабільними шкідниками в аграрних зонах, що межують з лісовими масивами або пустищами.

Шкідливість проявляється у механічних пошкодженнях: підгризанні кореневої системи, виїданні насіння з ґрунту, пошкодженні кори саджанців та поїданні плодів. Окрім прямого знищення врожаю, гризуни створюють нори, які порушують структуру ґрунту та ускладнюють проведення механізованих польових робіт.

Система захисту посівів від представників родини вивіркових повинна бути багатоступеневою:

• Використання фізичних бар'єрів для захисту молодих дерев.
• Застосування екологічних методів відлякування, включаючи звукові та візуальні засоби.
• Регулярний моніторинг чисельності популяцій на межах полів.
• Створення умов для поселення хижих птахів, які природно регулюють кількість гризунів.
• Заборона створення сприятливих місць для гніздування поблизу посівів.