Політуха звичайна

Політуха звичайна (Pteromys volans) належить до ряду гризунів родини вивіркових. Це невеликий звір, пристосований до нічного способу життя, що має характерну шкіряну перетинку між передніми та задніми лапами для планеруючого польоту.

Тіло тварини вкрите густим сірим хутром, хвіст плаский та пухнастий. Великі темні очі дозволяють політусі відмінно орієнтуватися у темряві, а гострі пазурі допомагають швидко пересуватися по стовбурах дерев.

Довжина тіла дорослої особини становить від 12 до 20 сантиметрів. Політухи не впадають у сплячку, тому залишаються активними протягом усієї зими, що впливає на їхню взаємодію з лісовою флорою в холодний період.

Ці гризуни віддають перевагу змішаним лісам з переважанням берези, вільхи та осики. Саме в таких умовах вони знаходять дупла, необхідні для розмноження та тимчасового відпочинку під час нічного пошуку їжі.

Популяція політух стабільна у старих лісових масивах, проте за наявності сприятливих умов вони можуть розселятися на молоді лісові культури, що межують з місцями їхнього природного мешкання.

Шкода від політухи звичайної полягає у поїданні бруньок, пагонів та кори молодих дерев. Найбільше потерпають листяні породи дерев, особливо береза та вільха, які є основним джерелом їхнього зимового харчування.

У випадках дефіциту кормової бази гризуни можуть завдавати шкоди молодим хвойним насадженням, обгризаючи верхівкові бруньки, що призводить до викривлення стовбура та втрати технічної якості деревини.

Пошкодження кори навесні негативно впливає на загальний фізіологічний стан дерев, оскільки через рани в деревину потрапляють спори грибів-патогенів та личинки стовбурових шкідників.

Масове харчування політух у розплідниках може призвести до уповільнення росту сіянців та їхньої подальшої загибелі. Це створює економічні збитки для лісогосподарських підприємств, що займаються вирощуванням молодняку.

• Поїдання генеративних та вегетативних бруньок.
• Обгризання кори на гілках, що спричиняє їх засихання.
• Деформація крони молодих дерев через пошкодження центрального провідника.

Основним методом ідентифікації діяльності політухи є виявлення дрібних слідів від зубів на молодих гілках. Сліди відрізняються акуратністю та невеликим розміром, розташовані групами на пошкоджених ділянках.

Наявність гризунів видає підстилка з обгризених бруньок та дрібних трісок під деревами. Це прямий доказ того, що політуха використовувала дане дерево як кормовий об'єкт під час нічного виходу.

Екскременти гризуна у формі невеликих гранул, що зустрічаються біля основи стовбурів, також є важливою ознакою присутності популяції на ділянці лісу або розплідника.

Присутність звірків можна зафіксувати за допомогою нічного спостереження, оскільки вони досить галасливі під час пересування між деревами. Також помітними є подряпини на корі, які залишають кігті під час частих злетів та посадок.

Взимку сліди на снігу дозволяють виявити маршрути пересування політухи, що допомагає агроному визначити концентрацію шкідника на конкретній площі для планування захисних заходів.

Заходи захисту мають базуватися на принципах екологічної безпеки. Оскільки політуха часто є охоронюваним видом, методи боротьби спрямовані переважно на відлякування, а не на знищення популяції.

Використання репелентів із відлякуючим запахом або смаком є ефективним способом захисту молодих дерев від поїдання бруньок у критичні періоди року.

Механічні захисні екрани або сітки, встановлені на стовбурах молодих дерев, запобігають фізичному контакту гризунів з корою, що мінімізує ризик ушкодження насаджень.

Планування лісових культур передбачає створення захисних смуг, що ускладнюють доступ гризунів до найбільш цінних ділянок. Санітарні рубки та видалення старих дуплистих дерев слід проводити вибірково.

Моніторинг чисельності за допомогою фотопасток допомагає точно оцінити ступінь загрози та вчасно застосувати превентивні заходи, що зберігає баланс у лісовій екосистемі.