Бурундук азійський

Бурундук азійський (лат. Tamias sibiricus) — невеликий гризун з родини вивіркових. Зовні він нагадує маленьку вивірку, але має менші розміри та відмінний малюнок.

Довжина тіла тварини складає до 17 см, хвіст коротший за довжину тулуба. На спині розташовані п'ять чорних поздовжніх смужок на сіро-бурому фоні шерсті.

Цей вид веде денний спосіб життя. Він чудово лазить по деревах, але більшу частину часу проводить на поверхні землі, де вириває нори.

Тварина є дуже обережною, при небезпеці швидко ховається в чагарниках або норах, видаючи характерні звуки, схожі на пташиний свист.

Азійський бурундук поширений у лісовій зоні, але нерідко проникає на присадибні ділянки та сільськогосподарські поля, що межують з лісом.

Бурундуки завдають значної шкоди ягідникам, поїдаючи плоди суниці, малини, ожини та смородини безпосередньо в період їх дозрівання.

Гризуни викопують посіяне насіння зернових, бобових та овочевих культур, що призводить до зрідженості сходів і необхідності пересіву.

Шкідники часто пошкоджують молоді саджанці плодових дерев, обгризаючи кору та бруньки, що послаблює рослини або призводить до їх загибелі.

Восени бурундуки стають справжньою загрозою для врожаю, збираючи зерно та насіння в комори, облаштовані у глибині їхніх підземних нір.

• Зернові культури: пшениця, ячмінь, кукурудза.
• Городні культури: огірки, кабачки, бобові.
• Ягідні кущі: малина, суниця садова.

Активність бурундуків розпочинається з першим весняним теплом, коли гризуни виходять із зимової спячки та шукають свіжий корм.

У травні та червні шкідники активно пошкоджують ранні посіви овочів, викопуючи насіння та молоді пагони, які тільки починають розвиватися.

Пік активності та шкодочинності припадає на липень та серпень, коли дозрівають основні ягідні та плодові культури на присадибних ділянках.

У вересні починається інтенсивна заготівля кормів, під час якої гризуни викрадають частину врожаю зернових або насіння соняшнику, гарбуза.

З настанням стійких холодів, зазвичай у жовтні, бурундуки залягають у спячку, повністю припиняючи діяльність на поверхні ґрунту.

Ознакою присутності шкідника є наявність невеликих норок у землі, оточених дрібними залишками ґрунту, часто під корінням дерев або кущами.

На грядках видно відсутність насіння в рядках, залишки оболонки від насіння та характерні сліди маленьких лапок на вологій поверхні землі.

Пошкоджені плоди ягідних культур виглядають обгризеними, з чіткими слідами різців гризуна, часто поруч із місцем годування лежать недоїдки.

Молоді саджанці дерев мають пошкоджену кору або обгризені гілки на висоті доступності, що вказує на активне харчування гризуна в саду.

Постійний свист або гучне цокання, що долинає з густого листя або чагарників, свідчить про постійне проживання колонії бурундуків на ділянці.

Найбільш гуманним методом є встановлення фізичних бар'єрів, таких як металева сітка, що захищає грядки з овочами від проникнення гризунів.

Використання звукових відлякувачів, що генерують високочастотні сигнали, дозволяє створити несприятливі умови для перебування шкідників на ділянці.

Для відлову можна застосовувати пастки-живоловки, які дозволяють безпечно спіймати тварину та вивезти її подалі від городу чи саду.

Важливо своєчасно прибирати врожай та не залишати на поверхні ґрунту залишки кормів, які можуть залучати бурундуків до вашої території.

У складних випадках рекомендується звертатися до спеціалізованих служб дератизації, які професійно оцінять чисельність популяції та вживуть заходів.