Попелиці
Попелиці (Aphidoidea) — це надродина комах ряду напівтвердокрилих. Вони є дрібними комахами довжиною від 0,5 до 6 мм з м'яким тілом та характерними соковими трубочками на черевці.
Вміст розділу
Грушева галова попелиця
Dysaphis pyri
Грушева злакова попелиця
Longiunguis pyrarius
Грушева злакова попелиця
Schizaphis piricola
Грушева коренева попелиця
Eriosoma herioti
Грушева кров'яна попелиця
Eriosoma pyricola
Грушева попелиця
Pyraphis
Грушева попелиця
Melanaphis pyraria
Грушево-полинна попелиця
Anuraphis pyrilaseri
Гуавова попелиця
Greenidea psidii
Дактинотус
Dactynotus
Дводзуба злакова попелиця
Diuraphis
Дельфініумна муха
Delphiniobium junackianum
Дельфініумна муха
Delphiniobium
Дельфініумний листоїд
Delphiniobium lycoctoni
Дербенникова попелиця
Myzus lythri
Деревієва попелиця
Uroleucon achilleae
Деревійний попелиця
Macrosiphoniella millefolii
Дзелькова попелиця
Tinocallis zellcowae
Дивосилова попелиця
Aphis verbasci
Довговолоса ялинова попелиця
Cinara pilicornis
Довгохвоста попелиця
Longicaudus
Довгохоботкова дубова попелиця
Lachnus longirostris
Дрокова попелиця
Acyrthosiphon genistae
Дубова велика попелиця
Lachnus roboris
Дубова жовта попелиця
Tuberculatus annulatus
Дубова зелена попелиця
Tuberculatus querceus
Дубова плямиста попелиця
Myzocallis discolor
Дубова плямиста попелиця
Myzocallis picta
Дубова плямиста попелиця
Myzocallis polychaetus
Дубова плямиста попелиця
Myzocallis walshii
Дубова попелиця
Schizodryobius
Дубова попелиця
Thelaxes conferta
Дубова попелиця
Thelaxes dryophila
Дубова попелиця
Thelaxes suberi
Дубова попелиця
Sarucallis
Дубова попелиця Альгамбра
Myzocallis alhambra
Дубова попелиця Бернера
Schizodryobius boerneri
Дубова попелиця Карлуччі
Thelaxes carlucciana
Дубова попелиця падуболиста
Lachnus iliciphilus
Дубова світлокрила попелиця
Myzocallis bellus
Дубова тлеподібна щитівка
Thelaxes cerridis
Дурнишникова попелиця
Capitophorus xanthii
Дягелева попелиця
Yezabura angelicae
Ессігелла
Essigella
Еукараціас
Eucarazzias
Єзабура
Yezabura
Жимолостева попелиця
Kakimia wahinkae
Жимолостева попелиця
Ovatus lonicericola
Жимолостева попелиця
Prociphilus xylostei
Жимолостна попелиця
Hyadaphis bicincta
Жимолостна попелиця
Hyadaphis passerinii
Жимолостна попелиця
Liosomaphis indecisa
Жимолостна попелиця
Rhopalomyzus lonicerae
Жовта горіхова попелиця
Chromaphis
Жовта горіхова попелиця
Monellia
Жовта пеканова попелиця
Monellia caryella
Жовта пеканова попелиця
Monellia costalis
Жовта пеканова попелиця
Monellia caryae
Жовта пеканова попелиця
Monelliopsis pecanis
Жовта плямиста попелиця буркуну
Therioaphis riehmi
Товари розділу · 12
Попелиці
Ця група включає тисячі видів, які об'єднані спільними ознаками: сисний ротовий апарат у формі хоботка та надзвичайно висока здатність до розмноження у короткі терміни.
Забарвлення комах дуже різноманітне — від яскраво-зеленого та жовтого до чорного чи коричневого. Вони зазвичай утворюють колонії на нижньому боці листків або на молодих ніжних пагонах.
Життєвий цикл попелиць є дуже складним і часто передбачає чергування кормових рослин. Навесні та влітку розмноження відбувається шляхом партеногенезу, що дозволяє одній самиці створювати великі колонії.
Важливою біологічною рисою є симбіоз з мурахами, які захищають попелиць від хижаків та переносять їх на інші частини рослин, отримуючи взамін солодкі виділення, відомі як падь.
Попелиці є поліфагами, що вражають майже всі види сільськогосподарських та декоративних культур: овочі, плодові дерева, ягідні кущі та квіти.
Шкідник живиться соком рослин, висмоктуючи його з тканин, що призводить до загального пригнічення, зупинки росту та зниження врожайності заражених культур.
Під час живлення попелиці виділяють медвяну росу, на якій оселяються сажкові грибки. Ці грибки вкривають листя чорним нальотом, що блокує доступ світла та порушує фотосинтез.
Попелиці виступають основними переносниками небезпечних вірусних захворювань, таких як мозаїка та скручування листя, які не піддаються лікуванню і призводять до загибелі рослин.
Масове розмноження попелиць здатне в короткі терміни призвести до викривлення пагонів, опадання бутонів та повної втрати товарного вигляду врожаю.
Активізація попелиць збігається з початком вегетаційного сезону, зазвичай це відбувається навесні, коли середньодобова температура повітря перевищує +10–12 градусів.
Пік чисельності популяцій припадає на травень та червень, коли відбувається масове відродження личинок з яєць, що перезимували на корі дерев або залишках бур'янів.
Протягом сезону комахи дають багато поколінь, причому швидкість розвитку залежить від погодних умов: спекотна і суха погода сприяє стрімкому зростанню кількості шкідників.
Восени в колоніях з'являються статеві особини, які відкладають яйця, що зимують, забезпечуючи виживання виду до настання наступного теплого сезону.
Моніторинг слід починати з фази набрякання бруньок, оскільки саме на молодих приростах з'являються перші особини-засновниці.
Основними ознаками ураження є скручування, деформація та пожовтіння листя на верхівках пагонів, де зазвичай збираються найбільші колонії комах.
Поява липкого нальоту на листках і стеблах свідчить про активну діяльність попелиць, які виділяють цукристі речовини під час живлення соком.
Посилена активність мурах на кущах чи деревах є вірною ознакою того, що рослина заселена колонією попелиць, які знаходяться під "захистом" мурах.
Поява чорного сажистого нальоту на поверхні листків вказує на те, що шкідники живуть на рослині досить тривалий час і встигли серйозно забруднити її продуктами своєї життєдіяльності.
Візуальний огляд нижньої частини листової пластинки дозволяє виявити скупчення дрібних комах різного віку, які щільно вкривають поверхню.
Агротехнічні заходи включають знищення бур'янів на ділянці та навколо неї, а також видалення кореневої порослі, де часто зимують шкідники.
Біологічний захист передбачає залучення корисних ентомофагів: сонечок, златоглазок, личинок мух-дзюрчалок та інших хижаків, що природно стримують чисельність комах.
Хімічний контроль базується на застосуванні системних інсектицидів, які проникають у тканини рослин і забезпечують тривалий захисний ефект проти попелиць.
Необхідно проводити чергування препаратів з різними діючими речовинами, щоб уникнути появи резистентних популяцій, які стають стійкими до популярних засобів захисту.
Для невеликих обсягів робіт або в умовах закритого ґрунту можна використовувати мильні розчини та настої трав, що мають контактну дію, проте їх потрібно наносити ретельно з обох боків листка.