Дводзуба злакова попелиця

Дводзуба злакова попелиця (лат. Diuraphis) — небезпечний шкідник родини справжніх попелиць (Aphididae). Свою назву отримала через унікальні відростки на задньогрудях, що мають вигляд маленьких зубців.

Комахи мають видовжене тіло світло-зеленого або жовтуватого відтінку, довжина якого становить близько 1.5–2 мм. Існують як крилаті, так і безкрилі форми, що сприяє швидкому розселенню по полях.

Морфологічною ознакою виду є дуже короткі сифони, які практично непомітні неозброєним оком. Голова має характерну будову, що відрізняє цей вид від інших злакових попелиць.

Цей вид вирізняється високим репродуктивним потенціалом, дозволяючи за короткий час колонізувати великі площі посівів озимих та ярих культур.

Висока адаптивність дозволяє шкіднику успішно виживати в різних кліматичних умовах, переходячи з культурних рослин на дикорослі злаки.

Шкідник пошкоджує широкий спектр зернових культур, включаючи пшеницю, ячмінь, жито та овес. Найбільшу шкоду завдає в періоди посухи та дефіциту вологи.

Окрім культурних злаків, попелиця живиться на багатьох видах диких трав, які виступають проміжними господарями та резерваторами шкідника протягом сезону.

Попелиця висмоктує сік з листя та стебел, що призводить до загального виснаження рослин та порушення нормального обміну речовин.

Сильне ураження призводить до суттєвого зниження врожайності зерна через зменшення кількості та маси зерен у колосі.

Шкідливість цього виду посилюється тим, що він є переносником вірусних захворювань, які можуть призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках.

Активізація шкідника починається ранньою весною, коли температура повітря стає достатньою для розвитку личинок на перезимувалих бур'янах.

Пік розмноження припадає на кінець весни та початок літа, коли погодні умови найбільш сприятливі для активної життєдіяльності та міграції.

У літній період, при підвищенні температур, частина популяції переходить у стан пригнічення, але продовжує завдавати шкоди на пізніх посівах.

Осінній період є критичним, оскільки відбувається розмноження та відкладання яєць на сходи озимих культур, що забезпечує успішну зимівлю шкідника.

За сприятливих умов дводзуба попелиця здатна розвинути велику кількість поколінь за один вегетаційний сезон, що вимагає пильного моніторингу.

Первинною ознакою заселення є виникнення білуватих або жовтих поздовжніх смуг на листках, що свідчить про інтенсивне висмоктування соку.

Характерною ознакою є скручування листя в щільну трубку, всередині якої ховаються колонії попелиць, захищені від зовнішніх факторів.

Деформація колосоносного стебла та викривлення колоса, який часто не може нормально вийти з листкової пазухи, є наслідком діяльності комах.

Наявність «медвяної роси» на поверхні рослин сприяє появі сажистих грибків, які додатково пригнічують фотосинтез та погіршують якість врожаю.

Загальне пригнічення рослин проявляється у їх відставанні в рості, хлорозі та передчасному в'яненні, що особливо помітно на краях полів.

Головним заходом є проведення моніторингу щільності колоній та застосування агротехнічних методів боротьби, включаючи знищення злакових бур'янів.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів системної дії, які проникають у тканини рослин і забезпечують тривалий захисний ефект.

Важливо правильно визначати час проведення обробок, орієнтуючись на ЕПВ, щоб запобігти економічним втратам та зберегти ентомофагів.

• Сівозміна та дотримання оптимальних термінів посіву.
• Використання стійких сортів зернових культур.
• Біологічні методи захисту, стимулювання популяцій хижих комах.

Ретельне дотримання технології обприскування та чергування інсектицидних препаратів запобігає виникненню резистентності у шкідника.