Попелиці
Попелиці (Aphidoidea) — це надродина комах ряду напівтвердокрилих. Вони є дрібними комахами довжиною від 0,5 до 6 мм з м'яким тілом та характерними соковими трубочками на черевці.
Вміст розділу
Вербова зонтична попелиця
Cavariella aquatica
Вербова коричнева попелиця
Plocamaphis amerinae
Вербова листкова попелиця
Pterocomma salicis
Вербова листкова філоксера
Phylloxerina salicicola
Вербова листова філоксерина
Phylloxerina capreae
Вербова попелиця
Aphis salicariae
Вербова попелиця
Macrosiphum laevigatae
Вербова попелиця
Pterocomma smithiae
Вербова попелиця
Pterocomma
Вербова попелиця
Tuberolachnus
Вербова попелиця булахензе
Pterocomma beulahense
Вербова пухнаста попелиця
Plocamaphis flocculosa
Вербова руда попелиця
Pterocomma rufipes
Вербова стовбурова попелиця
Pterocomma jacksoni
Вербова філоксерина
Phylloxerina salicis
Вербово-морквяна попелиця
Cavariella aegopodii
Вербово-морквяна попелиця
Cavariella brunii
Вербово-морквяна попелиця
Cavariella capreae
Вербово-морквяна попелиця
Cavariella konoi
Вербово-морквяна попелиця
Cavariella theobaldi
Верескова попелиця
Ericaphis fimbriata
Вика-бобова попелиця
Megoura crassicauda
Виноградна коренева попелиця
Aploneura ampelina
Виноградна попелиця
Aphis illinoisensis
Виноградна попелиця
Aphis vitis
Вишнева пагонова попелиця
Myzus padellus
Вишнева попелиця
Myzus sakurae
Вікарна попелиця
Megoura
Вовчникова попелиця
Macrosiphum daphnidis
Волошкова попелиця
Uroleucon jaceae
Галлова попелиця глодова
Ovatus crataegarius
Галлова попелиця глоду
Prociphilus crataegi
Галова грушева попелиця
Anuraphis farfarae
Галова калинова попелиця
Ceruraphis
Галова попелиця
Sappaphis
Галова попелиця пухирчаста
Dysaphis anthrisci
Галова попелиця стилера
Astegopteryx cuspidatae
Галова попелиця японська
Neothoracaphis yanonis
Галова яблунева попелиця
Dysaphis leefmansi
Галовий кліщ алое
Aloephagus myersi
Гамамелісова колюча попелиця
Hamamelistes spinosus
Гамамелісова попелиця
Hamamelistes
Гіалоптероїдес
Hyalopteroides
Гігантська корова попелиця
Longistigma caryae
Гігантська стовбурова попелиця
Longistigma
Гліфіна
Glyphina
Глодова коренева попелиця
Eriosoma crataegi
Глодова попелиця
Dysaphis crataegi
Глодова-морквяна попелиця
Nearctaphis crataegifoliae
Горіхова жовта попелиця
Callaphis juglandis
Горіхова попелиця
Chromaphis juglandicola
Горіхова попелиця
Callaphis
Горобинова попелиця
Dysaphis aucupariae
Горобинова попелиця
Dysaphis sorbi
Горохова попелиця
Acyrthosiphon
Горохова попелиця
Megoura viciae
Горохова попелиця
Aphis craccae
Грабова попелиця
Myzocallis carpini
Гранатова попелиця
Aphis punicae
Гриннідея
Greenidea
Товари розділу · 12
Попелиці
Ця група включає тисячі видів, які об'єднані спільними ознаками: сисний ротовий апарат у формі хоботка та надзвичайно висока здатність до розмноження у короткі терміни.
Забарвлення комах дуже різноманітне — від яскраво-зеленого та жовтого до чорного чи коричневого. Вони зазвичай утворюють колонії на нижньому боці листків або на молодих ніжних пагонах.
Життєвий цикл попелиць є дуже складним і часто передбачає чергування кормових рослин. Навесні та влітку розмноження відбувається шляхом партеногенезу, що дозволяє одній самиці створювати великі колонії.
Важливою біологічною рисою є симбіоз з мурахами, які захищають попелиць від хижаків та переносять їх на інші частини рослин, отримуючи взамін солодкі виділення, відомі як падь.
Попелиці є поліфагами, що вражають майже всі види сільськогосподарських та декоративних культур: овочі, плодові дерева, ягідні кущі та квіти.
Шкідник живиться соком рослин, висмоктуючи його з тканин, що призводить до загального пригнічення, зупинки росту та зниження врожайності заражених культур.
Під час живлення попелиці виділяють медвяну росу, на якій оселяються сажкові грибки. Ці грибки вкривають листя чорним нальотом, що блокує доступ світла та порушує фотосинтез.
Попелиці виступають основними переносниками небезпечних вірусних захворювань, таких як мозаїка та скручування листя, які не піддаються лікуванню і призводять до загибелі рослин.
Масове розмноження попелиць здатне в короткі терміни призвести до викривлення пагонів, опадання бутонів та повної втрати товарного вигляду врожаю.
Активізація попелиць збігається з початком вегетаційного сезону, зазвичай це відбувається навесні, коли середньодобова температура повітря перевищує +10–12 градусів.
Пік чисельності популяцій припадає на травень та червень, коли відбувається масове відродження личинок з яєць, що перезимували на корі дерев або залишках бур'янів.
Протягом сезону комахи дають багато поколінь, причому швидкість розвитку залежить від погодних умов: спекотна і суха погода сприяє стрімкому зростанню кількості шкідників.
Восени в колоніях з'являються статеві особини, які відкладають яйця, що зимують, забезпечуючи виживання виду до настання наступного теплого сезону.
Моніторинг слід починати з фази набрякання бруньок, оскільки саме на молодих приростах з'являються перші особини-засновниці.
Основними ознаками ураження є скручування, деформація та пожовтіння листя на верхівках пагонів, де зазвичай збираються найбільші колонії комах.
Поява липкого нальоту на листках і стеблах свідчить про активну діяльність попелиць, які виділяють цукристі речовини під час живлення соком.
Посилена активність мурах на кущах чи деревах є вірною ознакою того, що рослина заселена колонією попелиць, які знаходяться під "захистом" мурах.
Поява чорного сажистого нальоту на поверхні листків вказує на те, що шкідники живуть на рослині досить тривалий час і встигли серйозно забруднити її продуктами своєї життєдіяльності.
Візуальний огляд нижньої частини листової пластинки дозволяє виявити скупчення дрібних комах різного віку, які щільно вкривають поверхню.
Агротехнічні заходи включають знищення бур'янів на ділянці та навколо неї, а також видалення кореневої порослі, де часто зимують шкідники.
Біологічний захист передбачає залучення корисних ентомофагів: сонечок, златоглазок, личинок мух-дзюрчалок та інших хижаків, що природно стримують чисельність комах.
Хімічний контроль базується на застосуванні системних інсектицидів, які проникають у тканини рослин і забезпечують тривалий захисний ефект проти попелиць.
Необхідно проводити чергування препаратів з різними діючими речовинами, щоб уникнути появи резистентних популяцій, які стають стійкими до популярних засобів захисту.
Для невеликих обсягів робіт або в умовах закритого ґрунту можна використовувати мильні розчини та настої трав, що мають контактну дію, проте їх потрібно наносити ретельно з обох боків листка.