Жовта плямиста попелиця буркуну

Жовта плямиста попелиця буркуну (Therioaphis riehmi) є представником родини справжніх попелиць (Aphididae) і спеціалізується виключно на пошкодженні рослин роду буркун (Melilotus).

Комаха має характерне забарвлення тіла від блідо-жовтого до яскраво-жовтого з темними плямами. Розміри дорослих особин дрібні, що робить їх важкопомітними при слабкому ступені заселення посівів.

Життєвий цикл включає як крилаті, так і безкрилі форми, що забезпечує швидке розселення шкідника по всій площі поля. Крилаті особини відіграють ключову роль у колонізації нових рослин протягом вегетаційного періоду.

Зимує цей вид переважно на стадії яйця, яке відкладається на прикореневу частину стебел або на залишки рослин. Це забезпечує високий рівень виживання популяції навіть при несприятливих зимових умовах.

Морфологічно вид вирізняється наявністю дрібних щетинок на тілі, які розташовані на специфічних темних горбках, що є діагностичною ознакою при видовому визначенні за допомогою збільшувальних приладів.

Шкідливість Therioaphis riehmi полягає у висмоктуванні великої кількості клітинного соку, що призводить до загального ослаблення рослин буркуну та зниження їхньої енергії росту.

Внаслідок висмоктування соку в тканинах листків виникають патологічні зміни, які проявляються у вигляді пожовтіння та деформації листових пластинок, що значно знижує ефективність фотосинтезу.

Пошкоджені посіви втрачають свою кормову цінність, а в разі вирощування буркуну на насіння — спостерігається масове скидання зав'язі та суттєвий недобір урожаю насіннєвого матеріалу.

Крім прямого впливу, попелиця є переносником фітопатогенних вірусів. Вірусні хвороби, спричинені діяльністю цього шкідника, часто мають системний характер і можуть знищити значну частину травостою.

Висока чисельність попелиць виснажує рослини, роблячи їх вразливими до вторинних інфекцій та несприятливих кліматичних чинників, таких як посуха або низькі температури.

Перші особини з'являються навесні, коли температура повітря дозволяє почати активну вегетацію буркуну. Шкідник швидко нарощує чисельність завдяки високому темпу партеногенетичного розмноження.

Найбільшої шкоди посіву комахи завдають у період активного росту рослин — наприкінці весни та в першій половині літа, коли спостерігається пік їхньої популяції.

Протягом літа спостерігається зміна кількох поколінь попелиць, тому за відсутності контролю чисельність може досягати загрозливих масштабів, що потребує негайного втручання агронома.

У другій половині літа та на початку осені при зниженні температури активність попелиць дещо вщухає, але вони продовжують харчуватися, готуючись до відкладання яєць для зимівлі.

Кліматичні умови сезону безпосередньо впливають на динаміку чисельності: волога і тепла погода сприяють швидшому розмноженню та поширенню шкідника полем.

Основними ознаками присутності шкідника є скручування листя, його пожовтіння та поступове відмирання, що особливо помітно на нижніх ярусах рослин.

Наявність блискучих крапель паді на листках є надійним показником того, що попелиця колонізувала рослину і активно харчується її соками.

Виникнення сажистих грибів, які поселяються на солодких виділеннях попелиці, значно погіршує зовнішній вигляд та якість зеленої маси, роблячи її менш привабливою для худоби.

Постійна присутність мурах на буркуні є ще одним сигналом для агронома: вони активно захищають колонії попелиць від хижих комах, перешкоджаючи природній регуляції чисельності.

• Пожовтіння листків, що починається з країв або з нижньої сторони.
• Скручування та деформація молодих пагонів буркуну.
• Поява липкого нальоту (паді) на поверхні листя.
• Розвиток чорного сажистого нальоту грибкового походження.
• Зменшення загальної продуктивності зеленої маси.

Ефективний захист починається з агротехнічних заходів: дотримання сівозміни, що розриває цикл розвитку шкідника, та своєчасне знищення бур'янів-резерваторів.

Важливо забезпечувати оптимальну густоту посіву, оскільки надмірно загущені посіви створюють ідеальні умови для розвитку колоній попелиць та захищають їх від хижаків.

Біологічний метод захисту передбачає використання ентомофагів: сонечок (кокцинелід), личинок златоглазок та мух-сирфід, які можуть знищувати до 80-90% популяції шкідника.

У разі досягнення економічного порогу шкодочинності проводять обприскування дозволеними інсектицидами, які мають системну дію проти смокчучих шкідників.

При виборі препаратів слід надавати перевагу засобам з вибірковою дією, що мінімізують негативний вплив на корисну ентомофауну та бджіл, які часто відвідують квітучий буркун.