Гуавова попелиця

Гуавова попелиця (Greenidea psidii) належить до ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera), родини Справжні попелиці (Aphididae). Цей вид легко ідентифікувати за наявністю надзвичайно довгих сифонів, що виступають з кінця черевця.

Дорослі комахи мають забарвлення від світло-коричневого до насиченого оливкового кольору. Тіло грушоподібної форми, розміром близько 2-3 міліметрів.

Розмноження відбувається партеногенетично, що забезпечує надзвичайно швидке наростання чисельності популяції на молодих пагонах рослин-господарів.

Життєвий цикл включає кілька стадій розвитку личинок, при цьому в колоніях можуть співіснувати крилаті особини для розселення та безкрилі для розмноження.

Висока щільність популяції майже завжди супроводжується активністю мурах, які захищають попелицю від хижаків в обмін на солодкі цукристі виділення.

Основним об’єктом живлення цього виду є представники родини Миртові, зокрема гуава (Psidium guajava), що визначає її господарське значення.

Шкідник також зустрічається на плантаціях чаю, цитрусових та низці інших тропічних декоративних культур, завдаючи значної економічної шкоди.

Попелиця проколює епідерміс молодих пагонів та листя, висмоктуючи поживні соки, що призводить до загального пригнічення фізіологічних процесів рослини.

Через живлення шкідника рослини втрачають тургор, їхній ріст сповільнюється, а молоді пагони можуть передчасно відмирати під впливом токсинів слини комахи.

Крім того, виділення медвяної роси сприяють розвитку сажистого грибка, який покриває листя чорною плівкою, погіршуючи фотосинтетичну активність.

Найпершою ознакою зараження є скручування країв листя та деформація молодих верхівкових пагонів, що стають липкими від солодких виділень.

При огляді нижньої поверхні листкових пластин можна помітити колонії попелиці, які зазвичай групуються навколо основних жилок та на черешках.

Пожовтіння листя та його передчасне опадання є симптомами тривалого і масового ураження, що потребує негайного втручання агронома.

Присутність мурашників або інтенсивний рух мурах по гілках є непрямим, проте досить надійним сигналом про наявність осередків розмноження шкідника.

Наявність чорного сажистого нальоту на поверхні листя є типовим наслідком життєдіяльності колонії попелиць у теплих умовах.

Агротехнічні заходи включають видалення та знищення сильно уражених пагонів, а також збалансоване азотне живлення для уникнення надмірного росту м'яких тканин.

Біологічний метод боротьби базується на підтримці популяцій ентомофагів, таких як сонечка, злато очі та хижі клопи, що ефективно знищують шкідника.

Хімічний контроль передбачає використання інсектицидів системної дії, які здатні проникати в соки рослин і знищувати попелицю незалежно від її схованки.

Необхідно застосовувати препарати відповідно до інструкції, дотримуючись чергування діючих речовин для запобігання розвитку стійкості у комах.

• Систематичний моніторинг стану рослин на плантаціях.
• Контроль чисельності мурах у прикореневій зоні.
• Своєчасна обробка системними інсектицидами при перевищенні ЕПШ.