Попелиці
Попелиці (Aphidoidea) — це надродина комах ряду напівтвердокрилих. Вони є дрібними комахами довжиною від 0,5 до 6 мм з м'яким тілом та характерними соковими трубочками на черевці.
Вміст розділу
Трояндова попелиця
Pentatrichopus
Туберкулятус
Tuberculatus
Туберкулятус індікус
Tuberculatus indicus
Туєва попелиця
Cinara thujafilina
Тюльпанова коренева попелиця
Rhopalosiphoninus latysiphon
Тюльпанова попелиця
Dysaphis tulipae
Тюльпанова попелиця
Illinoia liriodendri
Тюльпанова попелиця
Rhopalosiphoninus staphyleae
Тютликова попелиця
Rhopalomyzus poae
Тютюнова попелиця
Myzus nicotianae
Улексова попелиця
Aphis ulicis
Фенхелева попелиця
Hyadaphis foeniculi
Фіалкова попелиця
Myzus ornatus
Фіалкова попелиця
Neotoxoptera violae
Фігова сітчаста попелиця
Reticulaphis fici
Філантусова попелиця
Schoutedenia emblica
Філоксерина
Phylloxerina
Філоксерина нісса
Phylloxerina nyssae
Фісташкова галова попелиця
Forda hirsuta
Фісташкова галова попелиця
Forda ricconbonii
Фоайелла
Foaiella
Фоайелла Данеза
Foaiella danesii
Фоайелла Дарнеса
Foaiella darnesii
Форда
Forda
Формозька попелиця
Uroleucon formosanum
Фородон (попелиця)
Phorodon
Фотінієва попелиця
Sinomegoura photiniae
Фризька злакова попелиця
Metopolophium frisicum
Фуллаваія Брегга
Fullawaya braggii
Хвойна попелиця
Cinara
Хвойна попелиця
Eulachnus
Хвойна попелиця Cinara diversiseta
Cinara diversiseta
Хвойна попелиця Вандайка
Cinara vandykei
Хвойна попелиця неофіллафіс
Neophyllaphis
Хейхюрстія
Hayhurstia
Холодковскія орегонська
Cholodkovskya oregonensis
Холодковська
Cholodkovskya
Холодковська зелена
Cholodkovskya viridana
Хризантемна попелиця
Coloradoa rufomaculata
Хризантемна попелиця
Macrosiphoniella sanborni
Хризантемна попелиця
Macrosiphoniella oblonga
Хризантемна попелиця
Macrosiphoniella
Хризантемова попелиця
Pleotrichophorus chrysanthemi
Хризантемова попелиця триплямиста
Macrosiphoniella trimaculata
Цератафіс фрейсінеції
Cerataphis freycinetiae
Цератовакуна стираксова
Ceratovacuna styraci
Цибулева попелиця
Myzus ascalonicus
Цибулева попелиця
Neotoxoptera formosana
Цикорна попелиця
Uroleucon cichorii
Цикорна попелиця
Aphis intybi
Цинопсис
Cinaropsis
Цитрусова попелиця
Aphis aurantii
Цитрусова попелиця
Sinomegoura citricola
Червоногалова яблунева попелиця
Dysaphis devecta
Червоногалова яблунева попелиця
Dysaphis radicola
Червоносмородинова галовий попелиця
Cryptomyzus ribis
Червоночеревна злакова попелиця
Rhopalosiphum rufiabdominale
Черемхова попелиця
Rhopalosiphum cerasifoliae
Черемхова попелиця
Rhopalosiphum padi
Чорна горіхова попелиця
Melanocallis caryaefoliae
Товари розділу · 12
Попелиці
Ця група включає тисячі видів, які об'єднані спільними ознаками: сисний ротовий апарат у формі хоботка та надзвичайно висока здатність до розмноження у короткі терміни.
Забарвлення комах дуже різноманітне — від яскраво-зеленого та жовтого до чорного чи коричневого. Вони зазвичай утворюють колонії на нижньому боці листків або на молодих ніжних пагонах.
Життєвий цикл попелиць є дуже складним і часто передбачає чергування кормових рослин. Навесні та влітку розмноження відбувається шляхом партеногенезу, що дозволяє одній самиці створювати великі колонії.
Важливою біологічною рисою є симбіоз з мурахами, які захищають попелиць від хижаків та переносять їх на інші частини рослин, отримуючи взамін солодкі виділення, відомі як падь.
Попелиці є поліфагами, що вражають майже всі види сільськогосподарських та декоративних культур: овочі, плодові дерева, ягідні кущі та квіти.
Шкідник живиться соком рослин, висмоктуючи його з тканин, що призводить до загального пригнічення, зупинки росту та зниження врожайності заражених культур.
Під час живлення попелиці виділяють медвяну росу, на якій оселяються сажкові грибки. Ці грибки вкривають листя чорним нальотом, що блокує доступ світла та порушує фотосинтез.
Попелиці виступають основними переносниками небезпечних вірусних захворювань, таких як мозаїка та скручування листя, які не піддаються лікуванню і призводять до загибелі рослин.
Масове розмноження попелиць здатне в короткі терміни призвести до викривлення пагонів, опадання бутонів та повної втрати товарного вигляду врожаю.
Активізація попелиць збігається з початком вегетаційного сезону, зазвичай це відбувається навесні, коли середньодобова температура повітря перевищує +10–12 градусів.
Пік чисельності популяцій припадає на травень та червень, коли відбувається масове відродження личинок з яєць, що перезимували на корі дерев або залишках бур'янів.
Протягом сезону комахи дають багато поколінь, причому швидкість розвитку залежить від погодних умов: спекотна і суха погода сприяє стрімкому зростанню кількості шкідників.
Восени в колоніях з'являються статеві особини, які відкладають яйця, що зимують, забезпечуючи виживання виду до настання наступного теплого сезону.
Моніторинг слід починати з фази набрякання бруньок, оскільки саме на молодих приростах з'являються перші особини-засновниці.
Основними ознаками ураження є скручування, деформація та пожовтіння листя на верхівках пагонів, де зазвичай збираються найбільші колонії комах.
Поява липкого нальоту на листках і стеблах свідчить про активну діяльність попелиць, які виділяють цукристі речовини під час живлення соком.
Посилена активність мурах на кущах чи деревах є вірною ознакою того, що рослина заселена колонією попелиць, які знаходяться під "захистом" мурах.
Поява чорного сажистого нальоту на поверхні листків вказує на те, що шкідники живуть на рослині досить тривалий час і встигли серйозно забруднити її продуктами своєї життєдіяльності.
Візуальний огляд нижньої частини листової пластинки дозволяє виявити скупчення дрібних комах різного віку, які щільно вкривають поверхню.
Агротехнічні заходи включають знищення бур'янів на ділянці та навколо неї, а також видалення кореневої порослі, де часто зимують шкідники.
Біологічний захист передбачає залучення корисних ентомофагів: сонечок, златоглазок, личинок мух-дзюрчалок та інших хижаків, що природно стримують чисельність комах.
Хімічний контроль базується на застосуванні системних інсектицидів, які проникають у тканини рослин і забезпечують тривалий захисний ефект проти попелиць.
Необхідно проводити чергування препаратів з різними діючими речовинами, щоб уникнути появи резистентних популяцій, які стають стійкими до популярних засобів захисту.
Для невеликих обсягів робіт або в умовах закритого ґрунту можна використовувати мильні розчини та настої трав, що мають контактну дію, проте їх потрібно наносити ретельно з обох боків листка.