Горобинова попелиця

Горобинова попелиця (Dysaphis sorbi) належить до ряду напівтвердокрилих, родини справжніх попелиць (Aphididae). Дорослі безкрилі самки мають овальне тіло довжиною до 2,5 мм, забарвлене в жовтувато-зелені або коричневі відтінки.

Крилаті особини мають виразний темний малюнок на черевці та прозорі крила з розвиненим жилкуванням, що допомагає їм перелітати на великі відстані.

Личинки візуально схожі на дорослих комах, проте вони менші за розміром та мають світліше забарвлення, що робить їх менш помітними на листках.

Яйця цього виду дрібні, подовжені, мають блискучу чорну поверхню, що дозволяє їм витримувати низькі зимові температури.

Колонії попелиці зазвичай зосереджені на нижній стороні молодих листків, де вони ховаються від прямих сонячних променів та хижаків.

Основним господарем для цього виду є горобина звичайна, однак для яблуні, яка служить проміжним господарем, шкідник є вкрай небезпечним.

Харчуючись клітинним соком рослин, попелиця викликає серйозні порушення фізіологічних процесів у тканинах молодих пагонів та листя.

Уражені ділянки швидко втрачають тургор, листя скручується, змінює форму, що призводить до загального пригнічення розвитку дерева.

Наслідком значного зараження стає різке зниження врожайності та погіршення товарного вигляду плодів, які можуть деформуватися.

Сильне ураження послаблює дерево перед зимовим періодом, що підвищує ризик вимерзання окремих гілок або загибелі саджанця.

Зимує шкідник у стадії яйця, які самки відкладають біля бруньок на пагонах горобини, де вони залишаються до самої весни.

Після розпускання бруньок на горобині з’являються личинки, які починають інтенсивно харчуватися та розмножуватися.

На початку літа частина популяції перетворюється на крилатих мігрантів, які перелітають на яблуні, де протягом сезону розвивається кілька поколінь.

З настанням осені відбувається зворотна міграція: крилаті полові особини перелітають назад на горобину для відкладання яєць.

Температурний режим та вологість повітря навесні суттєво впливають на швидкість розвитку початкових генерацій шкідника.

Яскравим симптомом зараження горобини є утворення червоних здутостей на листках — галів, всередині яких розвиваються колонії комах.

На яблунях попелиця викликає сильне скручування листя, яке згодом набуває курчавого вигляду та поступово жовтіє.

На поверхні листків та пагонів з’являються липкі виділення — медвяна роса, яка є сприятливим середовищем для розвитку грибкових хвороб.

Чорний наліт, який вкриває листя внаслідок розвитку сажистого грибка, суттєво обмежує фотосинтез і послаблює енергію росту дерева.

Активність мурах навколо колоній попелиці є непрямим свідченням інтенсивного заселення дерева цим шкідником.

Основним заходом боротьби є ранньовесняне обприскування садів до початку руху соку для знищення яєць на корі.

У період вегетації важливо проводити моніторинг та своєчасну обробку інсектицидами системної дії при виявленні перших вогнищ зараження.

Агротехнічні заходи включають видалення прикореневої порослі горобини та підтримання оптимального стану здоров’я дерев через підживлення.

• Використання біологічних препаратів, що містять ентомопатогенні гриби.
• Залучення до саду корисних комах-ентомофагів (сонечка, золотоочки).
• Боротьба з мурахами за допомогою клейових поясів або спеціальних гелів.

Регулярний огляд нижньої сторони листя дозволяє вчасно розпочати захисні заходи та мінімізувати використання хімічних засобів.