Горобинова попелиця

Горобинова попелиця (лат. Dysaphis aucupariae) належить до ряду напівтвердокрилих та родини справжніх попелиць. Це спеціалізований вид, який має складний життєвий цикл із зміною кормових рослин.

Комаха має дрібні розміри, довжина тіла дорослої особини становить близько 2 мм. Забарвлення попелиці варіюється від блідо-зеленого до бурого, що допомагає їй маскуватися на пагонах горобини.

Личинки, що виходять навесні, дуже швидко починають живитися соком рослин. Вони зосереджуються на ніжних тканинах молодих листків, висмоктуючи поживні речовини для власного розвитку.

Яйця цього виду мають чорний колір і блискучу поверхню. Вони зимують у тріщинах кори, що робить їх досить стійкими до перепадів температури протягом холодного періоду року.

Біологічною особливістю виду є міграція: весняні покоління розвиваються на горобині, а літні — на рослинах з родини зонтичних або айстрових, після чого восени комахи знову повертаються на дерева.

Головною культурою, що потерпає від шкідника, є горобина звичайна. Попелиця завдає шкоди передусім молодим листкам та верхівкам пагонів, які є джерелом росту дерева.

Висмоктуючи соки, попелиця провокує різке ослаблення рослини. Це призводить до порушення обміну речовин та значного зниження імунітету дерева до інших хвороб і шкідників.

Пошкоджені пагони перестають рости, а листя передчасно жовтіє та опадає. Якщо зараження масове, це може призвести до повної втрати врожаю плодів та пошкодження приросту поточного року.

Вторинна шкода полягає у забрудненні рослини медвяною росою, на якій розмножуються сажкові грибки. Це перекриває доступ світла до листків, що блокує процес фотосинтезу.

Шкодочинність особливо висока у молодих насадженнях, де попелиця може суттєво уповільнити розвиток саджанців, роблячи їх вразливими до зимових морозів.

Поява личинок відбувається навесні, синхронно з розпусканням бруньок горобини. Це критичний період, коли рослина має найменший захист перед атакою комах.

У травні та червні формуються крилаті особини-мігранти. Вони масово покидають дерева і перелітають на трав'янисті рослини, де продовжують розвиватися протягом літнього періоду.

Наприкінці літа з’являються статеві особини, які повертаються на горобину для відкладання зимуючих яєць. Це завершує річний цикл розвитку виду.

Активність попелиці безпосередньо залежить від погодних умов: волога та тепла весна сприяє швидкому розмноженню колоній та захопленню нових частин крони дерева.

Моніторинг дерев слід проводити щотижня, починаючи з моменту набрякання бруньок, щоб не пропустити появу перших личинок-засновників.

Яскравим симптомом є деформація листків. Вони скручуються у щільні грудки, всередині яких ховаються колонії шкідника, що захищає їх від прямого впливу середовища.

На поверхні уражених ділянок часто видно липкі виділення — медвяну росу. Вона має солодкий присмак і служить поживним середовищем для розвитку грибків.

Велика кількість мурашок, що бігають гілками, вказує на те, що дерево заселене попелицею. Мурахи охороняють колонії, оскільки живляться продуктами їх життєдіяльності.

Листя стає чорним або брудно-бурим через розвиток сажкового грибка, який покриває листкову пластину, що суттєво псує вигляд рослини.

Верхівки молодих пагонів виглядають пригніченими, з часом вони можуть викривлятися та засихати, що призводить до оголення окремих гілок.

Використання інсектицидів системної дії є найбільш ефективним способом. Препарати мають потрапляти на рослину до моменту скручування листя, поки комахи доступні для контакту.

Захист корисних комах-ентомофагів — важливий елемент інтегрованої системи. Не слід використовувати препарати широкого спектру дії під час цвітіння дерев.

Агротехнічний догляд полягає у видаленні кореневої порослі, яка часто стає плацдармом для поширення попелиці по всьому дереву.

Встановлення ловчих поясів на стовбури допомагає обмежити пересування мурашок, що послаблює захист колоній попелиці та робить їх вразливими до хижаків.

• Проведення ранньовесняного промивання дерев олійними емульсіями.
• Використання біопрепаратів на основі бактерій у літній період.
• Видалення бур'янів навколо горобини для зменшення місць зимівлі.