Горохова попелиця

Горохова попелиця Megoura viciae належить до родини справжніх попелиць Aphididae. Це досить великий представник шкідників, що завдає відчутної шкоди бобовим культурам.

Імаго мають видовжене тіло довжиною 3–4 мм. Забарвлення варіюється від трав'янисто-зеленого до оливкового та бурого кольорів, що дозволяє їм добре маскуватися на рослинах.

Характерною особливістю виду є довгі вусики та чорні сифони, розташовані на кінці черевця. Ноги також мають темне забарвлення, що є діагностичною ознакою для спеціаліста.

У циклі розвитку присутні крилаті та безкрилі форми. Крилаті особини забезпечують швидке розселення популяції на нові поля протягом вегетаційного сезону.

Яйця чорні, блискучі, овальної форми. Вони є діапаузуючою стадією, що дозволяє виду успішно перезимувати у суворих кліматичних умовах на залишках рослин.

Шкідник спеціалізується на живленні соком рослин з родини бобових. Основними об'єктами ураження є горох, вика, кормові боби, люпин та конюшина.

Попелиці висмоктують поживні речовини з усіх надземних частин рослин: точок росту, молодих листків, квітконіжок та навіть зелених бобів.

Внаслідок висмоктування соків відбувається деформація та скручування листя. Рослина втрачає тургор, її розвиток сповільнюється або повністю зупиняється.

Цей вид попелиці є небезпечним переносником вірусних хвороб бобових, зокрема вірусу мозаїки гороху. Вірусна інфекція завдає значно більшої шкоди, ніж безпосереднє харчування комах.

Наслідком ураження стає суттєве зниження врожайності зерна. Маса 1000 насінин зменшується, а їхня схожість погіршується, що важливо при вирощуванні на насінницькі цілі.

Зимує шкідник у фазі яйця на прикореневих частинах багаторічних бобових та на пожнивних рештках. Навесні виходять личинки, що утворюють перші колонії.

Перші покоління розвиваються на дикорослих бобових. З настанням стабільно теплої погоди попелиця починає масово мігрувати на культурні посіви.

Найбільший пік активності спостерігається під час фази цвітіння та формування бобів у гороху. У цей час популяція може розмножуватися надзвичайно швидко.

Розмноження відбувається партеногенетично, без участі самців, що забезпечує колосальну швидкість збільшення чисельності популяції влітку.

З настанням осіннього зниження температур з'являються статеві особини. Після парування самки відкладають яйця, які залишаються зимувати до весни.

Основним сигналом про зараження є поява липких виділень (медвяної роси) на поверхні листя. Це середовище сприяє розвитку сажкових грибів.

При огляді посівів видно масове скупчення комах, які щільно обліплюють верхівки стебел та молоді боби. Це виглядає як своєрідні "колонії" на рослинах.

Верхівки пагонів можуть деформуватися, скручуватися та жовтіти. При сильному ураженні рослини виглядають «обпаленими» та зупиняються у рості.

Відсутність квіток або їх масове обпадання свідчить про те, що шкідник висмоктав соки з репродуктивних органів, не давши сформуватися майбутньому врожаю.

• Поява блискучого липкого нальоту.
• Скручування та деформація молодих листків.
• Пожовтіння верхівок пагонів.
• Масове обпадання бутонів та зав'язі.

Головним заходом є дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією посівів бобових від місць зимівлі попелиць, особливо багаторічних трав.

Боротьба з бур'янами на полях та прилеглих територіях критично важлива. Бур'яни є кормовою базою для розвитку ранніх поколінь шкідника.

Застосування інсектицидів доцільне при перевищенні економічного порогу шкодочинності. Препарати системної дії ефективно проникають у тканини рослини та знищують колонії.

Підтримка популяції ентомофагів — сонечок, златоглазок та хижих галиць — дозволяє природним чином стримувати чисельність попелиць у посівах.

Осінній обробіток ґрунту (глибока оранка) дозволяє знищити яйця шкідника, що знаходяться на залишках рослинності, зменшуючи ризики для наступного сезону.