Плеоспора Б'єрлінга
Pleospora bjoerlingii
Плеоспора Б'єрлінга (Pleospora bjoerlingii) — це вузькоспеціалізований фітопатоген, що належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети (Ascomycota). Його конідіальна стадія відома агрономам як Phoma betae.
Вміст розділу
Плеоспора Б'єрлінга
Мікроскопічна будова патогену включає формування чорних пікнід, де розвиваються дрібні безбарвні конидії. Статева стадія представлена псевдотеціями, що містять аскоспори, які забезпечують первинне зараження.
Цей гриб є облігатним паразитом, який здатний виживати в ґрунті, на залишках рослин та в насіннєвому матеріалі у вигляді міцелію або хламідоспор протягом тривалого часу.
Систематично вид пов'язаний із серйозними ураженнями коренеплодів, що робить його ключовим об'єктом для фітосанітарного контролю у буряківництві.
Лабораторна ідентифікація базується на вирощуванні культури на живильних середовищах, де гриб утворює колонії з характерним оливковим забарвленням та масовим виходом пікнід.
Основними культурами-господарями для цього гриба є цукрові, столові та кормові буряки. Захворювання, яке він спричиняє, відоме під назвою фомоз буряків.
На ранніх етапах розвитку культури патоген викликає захворювання, відоме як «чорна ніжка», що призводить до загибелі проростків і розрідження посівів.
У дорослих рослин гриб інфікує листя, формуючи плямистість, що поступово прогресує і призводить до передчасного відмирання листкового апарату.
Найбільшої шкоди завдає при зберіганні, викликаючи суху гниль коренеплодів. Це призводить до величезних втрат продукції на складах та погіршення технологічних якостей цукросировини.
У насінниках патоген вражає квітконоси, значно знижуючи врожайність насіння та його посівні якості через розвиток вторинних інфекцій у пошкоджених тканинах.
Активізація гриба відбувається навесні, коли ґрунт прогрівається до 15–20 градусів Цельсія, а вологість залишається достатньо високою для проростання спор.
Протягом вегетаційного періоду поширення спор здійснюється за допомогою дощу, вітру та комах, що забезпечує швидкий перенос інфекції між здоровими рослинами.
Осінній період є критичним для інфікування врожаю, оскільки під час збору коренеплоди часто отримують мікротравми, через які проникає гриб.
Зимовий період гриб проводить у стані спокою в залишках рослин або в самому насінні, чекаючи сприятливих умов для початку нового циклу розвитку.
Кількість циклів розвитку за сезон прямо залежить від кількості опадів: вологе літо сприяє епіфітотійному розвитку хвороби.
На листках ознаками зараження є світло-бурі плями, які мають виражену концентричну зональність. У центрі таких плям згодом виникають дрібні чорні крапки — пікніди.
При ураженні проростків стебло біля кореневої шийки стає чорним, стоншується, що призводить до ламкості та загибелі молодої рослини.
Коренеплоди в місцях зараження вкриваються темними плямами, тканина під якими стає сухою та поступово перетворюється на трухляву масу коричневого кольору.
Специфічним симптомом є відсутність рясного гниття з неприємним запахом, на відміну від бактеріальних хвороб, оскільки фомоз є типом сухої гнилі.
При перевірці насіння в лабораторних умовах симптомом є наявність грибкового нальоту на поверхні насінин після кількох днів пророщування.
- Дотримання просторової ізоляції між посівами буряків різних років вегетації.
- Використання фунгіцидного протруювання насіння для знищення внутрішньої та зовнішньої інфекції.
- Глибока зяблева оранка для знищення заражених рослинних решток, де зберігається гриб.
- Застосування добрив з високим вмістом калію, що підвищує природну стійкість буряків до патогенів.
- Регулярний контроль стану коренеплодів у сховищах та підтримка сухого мікроклімату.