Плектосферела табацинум

Гриб утворює септований міцелій, а для розмноження продукує конідії, які легко переносяться краплями води, частинками ґрунту та інвентарем. Він є частиною комплексу збудників, що викликають небезпечні інфекції в закритому ґрунті.

Систематично вид тісно пов'язаний з іншими грибами, що викликають в'янення рослин, тому точна діагностика вимагає використання мікологічних методів дослідження у лабораторіях.

Розвиток патогена підтримується стадією конідіального спороношення, що забезпечує швидке поширення інфекції в теплицях протягом усієї вегетації рослин.

Завдяки здатності до сапротрофного виживання на рослинних рештках, гриб може накопичуватися в ґрунті, створюючи постійне джерело зараження для майбутніх сезонів вирощування овочевих культур.

Основними об'єктами ураження для цього патогена є овочеві культури, такі як огірки, томати, перці та деякі види бобових рослин, що вирощуються як у теплицях, так і на відкритих ділянках.

Гриб викликає розвиток кореневих та прикореневих гнилей, які пошкоджують тканини рослини, перешкоджаючи нормальному поглинанню води та поживних речовин з ґрунту.

Крім того, патоген може вражати стебла та листя, викликаючи некрози, що за умов підвищеної вологості призводить до швидкого гниття та відмирання значних частин рослини.

Шкодочинність гриба полягає у зниженні енергії росту саджанців, масовій загибелі розсади та суттєвому зменшенні загального обсягу та якості готової продукції.

Сильне ураження кореневої системи призводить до передчасного в'янення та загибелі продуктивних рослин, що завдає відчутних економічних збитків агровиробникам.

Початкові ознаки інфекції проявляються у вигляді потемніння кореневої шийки та утворення на ній водянистих плям, які з часом стають коричневими або майже чорними.

Тканини коренів втрачають свою пружність, стають м'якими та починають гнити, що супроводжується пригніченням росту надземної частини рослини.

На стеблах з'являються подовжені некротичні смуги, на поверхні яких у вологому середовищі може розвиватися світлий наліт грибниці, що містить масу спор патогена.

Листя поступово жовтіє, починаючи з нижнього ярусу, втрачає тургор, після чого рослина стає в'ялою навіть при достатньому рівні вологості ґрунту.

Для точної ідентифікації симптомів важливо оглянути кореневу систему: наявність некрозів та характерного нальоту під мікроскопом свідчить про активну фазу розвитку Plectosphaerella tabacinum.

Ефективний контроль починається з дотримання правильної сівозміни, де виключаються культури, що є вразливими до цього патогена, протягом щонайменше 3–4 років.

Використання здорового насіння та його обов'язкове протравлювання сучасними фунгіцидами значно знижує ризик поширення інфекції на ранніх етапах розвитку розсади.

У теплицях необхідно підтримувати оптимальний рівень вологості, уникати застою води та забезпечувати належну вентиляцію, оскільки ці фактори обмежують поширення конідій гриба.

Дезінфекція ґрунту та субстратів перед посадкою, а також регулярне очищення інструментів і поверхонь від залишків ґрунту допомагає мінімізувати інфекційне навантаження.

У разі появи симптомів рекомендовано застосовувати системні фунгіциди та біологічні препарати (наприклад, на основі Trichoderma), що мають антагоністичну дію до цього грибкового збудника.