Плектосферела огіркова

Плектосферела огіркова (Plectosphaerella cucumerina) — це мікроскопічний гриб-аскоміцет, який класифікується як небезпечний фітопатоген. Належить до порядку Phyllachorales та родини Plectosphaerellaceae.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті та на рештках рослин у формі хламідоспор, що робить його вкрай стійким до несприятливих умов середовища.

Поширення збудника в агроценозах відбувається переважно через краплі дощу, поливну воду, вітер та механічне перенесення зараженого ґрунту сільськогосподарським інструментом.

Для ідентифікації патогена на виробництві часто застосовують мікологічний аналіз, оскільки візуально хвороба нагадує інші типи фузаріозних чи пітіозних гнилей.

Цей мікроорганізм є факультативним паразитом, який успішно адаптується до різних типів субстратів, що значно ускладнює завдання повної елімінації інфекції з поля чи теплиці.

Патоген найбільше вражає культури родини Гарбузові, зокрема огірок, кабачок, патисон та диню. Також зафіксовані випадки ураження деяких пасльонових культур.

Головна небезпека полягає у враженні кореневої системи, що призводить до загального пригнічення росту рослини, пожовтіння листків та різкого зниження врожайності.

Молоді сходи часто гинуть ще до появи на поверхні ґрунту або відразу після проростання, що спричиняє значні прогалини у висаджених культурах та потребує додаткового пересіву.

Дорослі рослини поступово в'януть, їхня коренева шийка стає м'якою, набуває темно-бурого забарвлення, що свідчить про глибокий процес розкладання тканин під дією ферментів гриба.

За умов високої вологості патоген також може викликати ураження стебел та листків, що призводить до некрозу тканин і повної втрати продуктивності рослини.

Розвиток гриба найбільш інтенсивно відбувається навесні та влітку при стабільно теплій погоді та високій вологості ґрунту. Оптимальна температура становить 18–25°C.

У закритому ґрунті розвиток патогена не залежить від сезонності, оскільки всередині теплиць створюються постійно сприятливі умови для поширення спор та зараження нових рослин.

Надмірна вологість у теплиці, погана вентиляція та застій повітря є критичними факторами, що провокують швидке розмноження гриба та масове ураження плантацій.

Інфекційний фон накопичується в ґрунті протягом кількох років, тому сезонна активність патогена безпосередньо залежить від попередньої агротехнічної обробки ділянки.

Початок вегетаційного періоду, особливо в умовах холодних дощових весен, є найбільш вразливим часом для молодих рослин, що тільки почали вкорінюватися.

Первинною ознакою зараження є поява темних плям на коренях, які поступово поширюються, призводячи до повного згнивання кореневої системи та випадіння рослини.

Листя хворих рослин починає жовтіти з нижніх ярусів, втрачає тургор та поступово засихає, що часто помилково приймають за прояви нестачі вологи або поживних речовин.

На стеблах в місці контакту з ґрунтом з'являються бурі плями, які можуть бути вкриті тонким нальотом конідіального спороношення білуватого або сірого кольору.

При розрізі кореня спостерігається потемніння провідних судин. Це порушує транспортування води до надземних органів, що призводить до незворотного в'янення рослини в денні години.

На листках спостерігається утворення хлоротичних плям з некротичними центрами, які за сприятливих умов швидко збільшуються, призводячи до передчасного відмирання листка.

Дотримання сівозміни є ключовим заходом: повернення гарбузових культур на ділянку має відбуватися не раніше ніж через 4 роки, щоб дати змогу патогену втратити активність.

Використання якісного, знезараженого насіння та вирощування сортів, стійких до патогенів, значно зменшує ризик раннього ураження посівів.

Дезінфекція теплиць, ґрунту та інвентарю є обов'язковою умовою при професійному вирощуванні овочів. Застосування біопрепаратів на основі триходерми допомагає стримувати розвиток гриба.

• Регуляція поливу для уникнення застою води в зоні коренів.
• Видалення хворих рослин разом з прикореневою грудкою землі.
• Покращення аерації ґрунту та вентиляції в закритому ґрунті.
• Збалансоване живлення для підвищення загального імунітету культури.

Застосування фунгіцидів системної дії є ефективним лише на початкових стадіях хвороби або як профілактичний захід при виявленні перших осередків ураження.