Плеоспороз буряка

Систематично цей збудник належить до порядку Pleosporales. У життєвому циклі гриб утворює псевдотеції, всередині яких дозрівають аскоспори, що забезпечують первинне зараження культури на початку вегетаційного періоду.

Міцелій гриба характеризується септованими гіфами, здатними тривалий час зберігатися в рослинних рештках та інфікованому насінні. Конідіальне спороношення (пікніди) формується на некротичних ділянках тканин рослини.

Патоген володіє високою пластичністю, що дозволяє йому адаптуватися до різних кліматичних умов регіонів буряківництва. Оптимальна температура для росту грибниці становить +20...+25°C.

Основним резервуаром інфекції є заражене насіння, ґрунт з рослинними рештками, а також насінники буряка, на яких гриб може зберігатися протягом зими.

Основною культурою, що піддається впливу цього патогена, є цукровий, столовий та кормовий буряк. Гриб вражає рослини на всіх етапах онтогенезу: від проростків до коренеплодів перед збиранням.

Хвороба призводить до розвитку кагатної гнилі при зберіганні коренеплодів, що суттєво знижує вихід цукру та якість сировини. У польових умовах плеоспороз вражає як вегетативні органи, так і насінники.

Ураження насіння призводить до його низької схожості та загибелі проростків, що викликає зрідженість посівів. У дорослих рослин патоген викликає деградацію листового апарату, що веде до зниження фотосинтетичної активності.

Зараження може поширюватися на черешки та головки коренеплодів, викликаючи глибокі ураження тканин. На насінниках патоген призводить до передчасного всихання та недорозвиненості плодів.

Шкідливість проявляється у зниженні загальної маси коренеплодів та їх цукристості, що тягне значні економічні втрати для агрогосподарств.

Первинне зараження посівів відбувається навесні, коли аскоспори переносяться вітром або дощовими краплями на молоді сходи. Інфекція активно розвивається при підвищеній вологості повітря та ґрунту.

Протягом вегетаційного періоду гриб активно поширюється конідіями, викликаючи вторинні інфекції на листі. Тепла і дощова погода сприяє спалахам захворювання у другій половині літа.

В осінній період розвиток патогена продовжується на черешках листя, звідки інфекція переходить на верхню частину коренеплоду. Це створює передумови для розвитку гнилей під час зимового зберігання.

Поширення патогена посилюється при порушенні агротехніки, зокрема при високій густоті посівів, що сприяє накопиченню вологи в прикореневій зоні.

Інфекційний фон підвищується при поверненні буряка на колишнє поле раніше ніж через 3–4 роки, оскільки спори гриба зберігають життєздатність у ґрунті тривалий час.

На сходах хвороба проявляється у вигляді коренеїда, коли стебельця чорніють, тоншають і вилягають. Коренева система при цьому часто відмирає, що веде до швидкої загибелі рослини.

На листі дорослих рослин з'являються світло-коричневі плями округлої або неправильної форми з чіткою облямівкою. У центрі плям з часом утворюються дрібні темні крапки — пікніди гриба.

При ураженні черешків листя жовтіє і передчасно відмирає, починаючи з нижніх ярусів. У зоні головки коренеплоду уражена тканина стає м'якою і набуває темного відтінку.

У уражених коренеплодів на зрізі спостерігається потемніння судинних пучків і некроз тканин. В умовах сховищ уражені ділянки вкриваються характерним сірим нальотом.

• Почорніння та скручування сходів;
• Характерні плямистості з пікнідами на листі;
• Потемніння черешків та їх відмирання;
• Загнивання головки коренеплоду;
• Втрата товарного вигляду та лежкості продукції.

Основою контролю плеоспорозу є використання здорового посівного матеріалу. Необхідна ретельна протруювання насіння системними фунгіцидами, що ефективно пригнічують Phoma betae.

Дотримання сівозміни є критичним фактором: повернення буряка на поле допустиме не раніше ніж через 4 роки. Це дозволяє знизити інфекційне навантаження в ґрунті.

Необхідно проведення глибокої зяблевої оранки, що сприяє швидкій мінералізації рослинних решток, де зберігаються збудники грибних інфекцій.

У період вегетації при появі перших ознак хвороби застосовують фунгіцидні обробки препаратами на основі азолів або стробілуринів. Важливо проводити моніторинг стану посівів у періоди вологої погоди.

Важливим прийомом захисту є оптимізація мінерального живлення, особливо внесення калійних добрив, які підвищують стійкість тканин коренеплоду до проникнення патогена.