Гломерелла цингулята

Систематично гриб належить до царства Fungi, відділу Ascomycota. Він характеризується здатністю до утворення як статевих органів (перитеції), так і безстатевих спор (конідії в ацервулах).

Це поліфаг, який здатен вражати практично всі органи рослин: від коріння до плодів. Висока екологічна пластичність дозволяє йому адаптуватися до різноманітних умов навколишнього середовища.

Ідентифікація патогена ускладнюється схожістю симптомів з іншими видами грибів роду Colletotrichum. Для точної діагностики необхідне лабораторне вивчення морфологічних особливостей спор і колоній.

Джерелами первинної інфекції є рослинні рештки, уражені плоди, кора дерев та ґрунт, де гриб може зберігатися протягом тривалого часу у стані спокою.

Найбільш відомим захворюванням, яке провокує даний гриб, є гірка гниль плодів, а також антракноз листя, пагонів та суцвіть. Від нього страждають сади, виноградники та ягідні культури.

Інфекція спричиняє руйнування клітинних стінок тканин рослини за допомогою специфічних ферментів. Це призводить до некрозу, швидкого розм’якшення плодів та їх повної непридатності до вживання.

На пагонах з'являються виразки, які можуть призвести до відмирання цілих гілок дерева. Це послаблює рослину та робить її більш сприйнятливою до впливу стресових чинників.

Шкодочинність патогена проявляється у значних втратах врожаю, особливо при вирощуванні сприйнятливих сортів у регіонах з вологим та теплим кліматом.

Економічні збитки зростають також через неможливість тривалого зберігання врожаю, оскільки приховані інфекції активізуються в умовах сховищ.

Розвиток хвороби розпочинається з настанням весняного тепла, коли температура повітря сягає 15-20°C. Наявність краплинної вологи є вирішальним фактором для проростання спор.

Літні місяці, особливо з рясними опадами, сприяють масовому поширенню конідій через дощові краплі та вітер. Оптимальна температура для розвитку становить близько 22-28°C.

Інфекційний процес може тривати протягом усього вегетаційного періоду, при цьому кожна нова генерація гриба підсилює рівень ураження культурних насаджень.

Восени, при зниженні температури та підвищенні вологості, патоген готується до перезимівлі. Він накопичується в опалому листі та муміфікованих плодах, що залишаються на деревах.

Циклічність розвитку гриба дозволяє йому багаторазово перезаражувати рослини, що вимагає проведення постійного моніторингу стану саду.

Початкові симптоми на плодах виглядають як невеличкі коричневі плями. Згодом вони збільшуються та набувають втиснутої форми, стаючи м’якими на дотик.

На уражених ділянках формуються концентричні кола, вкриті спороношенням гриба, що має рожеве або кремове забарвлення. Це є головною діагностичною ознакою.

М'якоть уражених плодів набуває вираженого гіркого смаку. На листі хвороба проявляється у вигляді темно-бурих некротичних плям з жовтуватим ореолом.

• Втиснуті плями на плодах.
• Рожеві подушечки спороношення.
• Гіркий присмак ураженої м'якоті.
• Утворення виразок на гілках.

При ураженні суцвіть спостерігається їх швидке в'янення та чорніння, що в подальшому призводить до повної відсутності зав'язі на окремих пагонах.

Першочерговим заходом є агротехнічний контроль: систематичне видалення хворих частин рослин та ретельне прибирання опалого листя, що є резервуаром інфекції.

Використання фунгіцидів на основі системних та контактних діючих речовин є обов'язковим у програмах інтегрованого захисту садів та ягідників.

Слід дотримуватися правильної агротехніки, уникати загущення посадок та забезпечувати оптимальну циркуляцію повітря для швидкого висихання вологи з листя.

Внесення збалансованих доз добрив допомагає рослинам підтримувати природний імунітет. Необхідно уникати надмірного азотного живлення, що робить тканини занадто ніжними.

Для зберігання слід обирати лише здорові плоди, адже навіть незначне ураження може призвести до швидкого поширення гнилі в контейнерах при підвищеній температурі.