Гломерелла тукуманська

Гломерелла тукуманська (лат. Glomerella tucumanensis), відома в анаморфній формі як Colletotrichum falcatum, належить до відділу Аскоміцети. Це небезпечний патоген, що спеціалізується на ураженні цукрової тростини.

Гриб має дві стадії розвитку: статеву (сумчасту) та безстатеву (конідіальну). Саме безстатева стадія забезпечує швидке поширення гриба в польових умовах під час вегетації культури.

Патоген проникає в рослину через механічні пошкодження стебла, місця живлення комах або через коріння. Міцелій гриба швидко колонізує тканини, блокуючи судинну систему рослини та виснажуючи її ресурси.

Збудник зберігається в грунті, на залишках врожаю або в інфікованих стеблах до наступного сезону. Його виживання забезпечується завдяки формуванню стійких спор, які здатні переносити несприятливі умови.

Агрономічний моніторинг має включати регулярні огляди посівів, особливо в умовах підвищеної вологості, яка є ідеальним середовищем для розмноження цього фітопатогена.

Гломерелла тукуманська спричиняє червону гниль стебел цукрової тростини, що є однією з найруйнівніших хвороб у промисловому вирощуванні цієї культури.

Хвороба призводить до різкого зниження вмісту цукру, оскільки гриб переробляє сахарозу, перетворюючи її на продукти власного метаболізму, що робить сировину непридатною для переробки.

Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність і легко ламаються, що унеможливлює механізоване збирання врожаю. Це спричиняє значні фінансові втрати для виробників цукру.

Інфекція також знижує схожість посадкового матеріалу. Якщо використовувати заражені живці, хвороба вражає молоді пагони ще на ранніх етапах розвитку, що призводить до зрідженості посівів.

Поширення хвороби залежить від кліматичних факторів: тривалі опади під час дозрівання культури створюють передумови для епіфітотійного розвитку захворювання.

Характерною ознакою ураження є внутрішня червона плямистість тканин стебла, де чергуються червоні ділянки з білими поперечними смужками, що є діагностичним маркером.

Зовнішні прояви включають передчасне в’янення листя, яке починає сохнути з верхівки та країв. Поступово вся рослина набуває жовто-коричневого кольору і гине внаслідок повної руйнації провідних шляхів.

За умови високої вологості на стеблах з'являються характерні темні спороложа. Ці структури виробляють величезну кількість конидій, які легко переносяться краплями дощу на сусідні рослини.

Посіви виглядають пригніченими, часто спостерігаються «лисі» плями через загибель сходів або молодих рослин на ранніх фазах росту.

Запах, що виділяється від розрізаного зараженого стебла, є кислуватим і нагадує запах бродіння, що виникає через активну діяльність гриба всередині тканин.

Основою захисту є впровадження генетично стійких сортів цукрової тростини, які мають природний імунітет до проникнення міцелію гриба.

Використання лише здорового, сертифікованого посадкового матеріалу мінімізує ризик занесення інфекції на чисті поля. Живці перед посадкою рекомендується обробляти фунгіцидними розчинами.

Важливим заходом є агротехнічний контроль: своєчасна утилізація рослинних решток шляхом глибокої оранки або спалювання (де дозволено) значно зменшує запас інфекції в ґрунті.

Боротьба зі шкідниками-стеблоїдами є обов'язковою, адже вони не тільки безпосередньо пошкоджують культуру, але й створюють шляхи для проникнення спор збудника.

Дотримання режиму поливу та уникнення надмірного зволоження дозволяє створити менш сприятливі умови для поширення конідій та розвитку грибниці в полі.