Гіберела зеа

Гриб належить до відділу Ascomycota та здатен виживати у ґрунті на рослинних рештках. В умовах високої вологості він утворює плодові тіла, які викидають спори, що заражають здорові рослини в період цвітіння.

Фітопатоген характеризується високою агресивністю. Його міцелій швидко проникає в тканини колоса або початка, блокуючи провідну систему рослини та виділяючи токсини.

Він є гемібіотрофним організмом, тобто спочатку живиться живими клітинами, а потім переходить на сапротрофне живлення залишками рослин, що сприяє його виживанню взимку.

Біологічна небезпека гриба полягає не лише у зниженні маси врожаю, а й у накопиченні мікотоксинів (ДОН, зеараленон), які є токсичними для людей та тварин.

Патоген завдає значної шкоди пшениці, житу, ячменю та кукурудзі. На посівах зернових він викликає фузаріоз колоса, що призводить до катастрофічного зниження якості зерна.

У кукурудзі гриб вражає початки, викликаючи гниль, яка може поширюватися на всю площу качана. Це робить продукцію непридатною для переробки та використання у кормових цілях.

При ураженні пшениці зерно стає щуплим, втрачає схожість, а в окремих випадках стає повністю порожнім. Це призводить до колосальних економічних втрат для сільгоспвиробників.

Рослини, уражені грибом, мають слабку кореневу систему, що часто призводить до їхнього вилягання під час негоди або передчасного засихання стебла.

Поширення патогену відбувається не тільки через насіння, але й через спори, які переносяться вітром на великі відстані, заражаючи сусідні поля протягом усього сезону.

Найбільш сприятливими для розвитку хвороби є фази цвітіння зернових. У цей час спори патогену потрапляють на пильовики, які служать ідеальним поживним середовищем для проростання.

Тепла та дощова погода під час цвітіння та наливу зерна є ключовим фактором для масового розвитку інфекції. Вологість повітря вище 85% значно прискорює процес зараження.

Первинне джерело інфекції активізується навесні, коли температура ґрунту стабільно перевищує +10-12°C. З цього часу гриб починає активно виробляти аскоспори.

Цикл розвитку гриба включає складну систему розмноження, що дозволяє йому виживати в різних кліматичних умовах та швидко колонізувати посіви за наявності відповідних умов.

У посушливі періоди розвиток хвороби гальмується, проте спори зберігають життєздатність, тому навіть короткочасне зволоження може спровокувати спалах захворювання.

Ознакою ураження пшениці є передчасне побіління колоса, яке виглядає як «передчасне дозрівання». На уражених частинах можна помітити характерний рожевий наліт грибниці.

У кукурудзи початок покривається білим або брудно-рожевим міцелієм, зерна стають тьмяними, а при сильному ураженні — чорніють через вторинні інфекції.

При обстеженні кореневої системи виявляються темні плями некрозу, які свідчать про те, що патоген проник у тканини рослини з ґрунту або післяжнивних залишків.

Зерна в колосі часто мають зморшкувату поверхню і покриті спорами гриба. Вони стають легкими, їхня енергія проростання різко знижується.

• Білий або рожевий наліт на колоссях.
• Передчасне відмирання окремих частин суцвіття.
• Щуплі та зморшкуваті зерна в колосі.
• Некротичні плями на стеблах та корінні.

Першочерговим заходом є дотримання сівозміни: не рекомендується висівати чутливі зернові після попередників, що схильні до фузаріозу, особливо після кукурудзи.

Якісний обробіток ґрунту з переорюванням пожнивних решток допомагає знизити інфекційний фон, оскільки гриб втрачає джерело живлення.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами в критичні фази розвитку, особливо під час цвітіння. Використання препаратів на основі триазолів дає найкращі результати.

Підбір сортів з високою резистентністю до фузаріозу є стратегічно важливим для мінімізації ризиків, хоча стійкість не гарантує повної відсутності інфекції.

Використання фунгіцидних протруйників насіння дозволяє захистити посіви від внутрішньої інфекції та сприяє отриманню дружніх сходів навіть за умов раннього зараження.