Гібеліна злакова

Gibellina cerealis — це небезпечний фітопатогенний гриб із класу аскоміцетів, який спричиняє розвиток специфічного захворювання злаків, відомого як гібеліноз або «біла гниль» стебел.

Гриб має складний біологічний цикл і здатний зберігатися в ґрунті на залишках культурних рослин протягом тривалого часу, очікуючи сприятливих умов для проростання спор.

Найбільшої шкоди патоген завдає посівам озимої пшениці. Гриб вражає нижню частину стебла, що призводить до порушення фізіологічних функцій рослини та її передчасного в'янення.

Інфекція суттєво впливає на розвиток колоса, що в результаті спричиняє щуплість зерна та значне недоотримання врожаю, особливо в роки з епіфітотійним розвитком хвороби.

Найбільша активність патогену спостерігається у весняний період при підвищеній вологості повітря та помірних температурах. Дощова весна є ключовим фактором, що сприяє масовому зараженню посівів.

Первинне інфікування відбувається через аскоспори, які розносяться краплями дощу або вітром на молоді, ослаблені рослини після виходу зі стану зимового спокою.

Візуально хворобу можна ідентифікувати за появою білого повстистого нальоту на нижніх міжвузлях стебла. У місцях ураження тканини рослини розм'якшуються, що часто стає причиною зламу стебла біля основи.

Згодом на уражених тканинах формуються чорні дрібні плодові тіла, що є діагностичною ознакою наявності даного патогену на полі.

Основним заходом боротьби є агротехнічні методи, спрямовані на знищення інфекційного фону. Важливо проводити якісну обробку ґрунту з глибокою оранкою для закладення заражених решток.

• Дотримання сівозміни з інтервалом у 3-4 роки для зернових.
• Використання фунгіцидів для обробки насіння та посівів.
• Вирощування стійких до патогену сортів пшениці.