Гіберела субінетта

Gibberella saubinettii (анаморфа Fusarium graminearum) — це грибковий фітопатоген, що належить до класу Аскоміцети. Він є збудником небезпечного фузаріозу зернових культур.

Гриб утворює розвинений грибковий міцелій рожевого або червоного кольору. В його циклі розвитку присутні перитеції — чорні плодові тіла, що містять аскоспори, які розповсюджуються повітрям.

Цей мікроорганізм здатний тривалий час зберігатися в ґрунті на залишках рослин. Він також відомий своєю здатністю виробляти небезпечні мікотоксини, які забруднюють зерно.

Класифікація виду часто розглядається як комплекс видів Fusarium graminearum, що свідчить про високу адаптивність гриба до різних екологічних ніш та господарів.

Патоген є надзвичайно агресивним, оскільки вражає рослину комплексно, проникаючи як через кореневу систему, так і через генеративні органи під час цвітіння.

Основними культурами, що страждають від цього гриба, є пшениця, ячмінь, жито, овес та кукурудза. У кукурудзи патоген викликає загнивання качанів та кореневі гнилі.

На пшениці хвороба проявляється у вигляді фузаріозу колоса, що призводить до повної або часткової втрати врожаю та погіршення якості зерна.

Вражені рослини мають пригнічений вигляд, спостерігається передчасне відмирання стебел та зниження маси тисячі зерен через порушення наливу.

Заражене зерно стає джерелом небезпечних мікотоксинів, що робить його токсичним для споживання людьми та тваринами, спричиняючи значні економічні збитки.

Гриб також послаблює імунітет рослин, роблячи їх вразливішими до інших вторинних інфекцій та несприятливих погодних умов у критичні періоди вегетації.

Активний розвиток патогену відбувається у вологі та теплі періоди, особливо під час цвітіння зернових культур, коли спори легко проникають у пильовики.

Поширення інфекції забезпечується вітром та дощовими бризками, які переносять аскоспори на здорові частини рослин або сусідні посіви.

Розвиток гриба активізується при температурах від +20°C до +28°C та підвищеній вологості повітря, що сприяє швидкому розростанню міцелію.

Навесні інфекція починає свій розвиток із перезимувалих на пожнивних рештках грибниць, поступово поширюючись на сходи та кореневу систему.

Пізні фази розвитку хвороби спостерігаються під час дозрівання врожаю, якщо погода залишається вологою, що сприяє формуванню нальоту на колоссях.

Першим симптомом є передчасне побіління або побуріння окремих колосків, тоді як решта колоса може залишатися здоровою на вигляд.

При високій вологості на вражених ділянках з’являється рожевий або помаранчевий наліт, що складається з маси спор та міцелію гриба.

Зерна в ураженому колосі стають щуплими, набувають рожевого відтінку і втрачають свої посівні та технологічні якості.

У кукурудзи на качанах формується характерний щільний наліт, який з часом може охопити весь качан, викликаючи гниття та розвиток спор.

На стеблах рослин можуть виникати некротичні плями, які призводять до ламкості стебла та полегання посівів під час наливу зерна.

Основою захисту є сівозміна, в якій зернові не висіваються по зернових попередниках, особливо після кукурудзи, що є накопичувачем інфекції.

Важливим заходом є глибока оранка або ретельне подрібнення та загортання пожнивних решток у ґрунт для прискорення їхнього розкладання.

Використання стійких сортів та високоякісного протруєного насіннєвого матеріалу є критично важливим для запобігання поширенню інфекції на старті.

Фунгіцидна обробка посівів у фазу цвітіння зернових є найбільш ефективним способом зменшення ризику фузаріозу колоса та накопичення мікотоксинів.

• Дотримання просторової ізоляції між полями зернових.
• Використання мікродобрив для підвищення загального імунітету рослин.
• Оперативне збирання врожаю для запобігання перестою та пошкодження вологою.
• Очищення та сушіння зерна відразу після збирання для зупинки розвитку плісняви.