Гіберела тапсіна

Гіберела тапсіна (Gibberella thapsina) — це грибковий патоген, що належить до царства Fungi. Він є телеоморфною стадією ряду видів грибів роду Fusarium, які викликають комплекс захворювань зернових культур.

Цей гриб утворює плодові тіла — перитеції, у яких розвиваються аскоспори. Ці спори є основним джерелом інфекції, що поширюється у весняний період на нові посіви сільськогосподарських рослин.

Морфологічні особливості міцелію та спор дозволяють ідентифікувати цей вид у лабораторних умовах. Він виявляє високу здатність до виживання як у ґрунті, так і на залишках стерні попередніх культур.

Патоген є факультативним паразитом, що дозволяє йому перемикатися з паразитичного способу життя на сапротрофний, успішно перезимовуючи на рослинних рештках.

Систематичне положення виду визначає його тісний зв'язок з іншими представниками комплексу фузаріозів, що мають велике господарське значення для аграрного сектору.

Основними культурами-господарями є злакові, включаючи пшеницю, кукурудзу та ячмінь. Інфекція здатна вражати рослини на всіх стадіях, від проростання зерна до повної стиглості.

Ураження кореневої системи призводить до загнивання коренів, що викликає випадання рослин та значне розрідження посівів. Це критично впливає на кінцевий обсяг врожаю.

Найбільшу шкоду патоген завдає у фазі формування колоса, де гриб порушує процес наливу зерна. Внаслідок цього зерно стає щуплим, втрачає посівні якості та накопичує небезпечні мікотоксини.

Кукурудза, уражена цим грибом, страждає від гнилей початків, що робить врожай непридатним для використання в харчовій та кормовій промисловості через токсичність.

Втрати врожайності від фузаріозів, викликаних даним грибом, можуть сягати 20-30% залежно від інтенсивності інфекційного фону та погодних умов під час сезону.

Розвиток інфекції активізується під час вологої погоди, особливо у весняно-літній період, коли температура повітря коливається в межах помірних значень.

Аскоспори, що вивільняються з перитеціїв, розносяться вітром та краплями дощу на великі відстані, ініціюючи масове зараження посівів у фазу цвітіння.

Висока відносна вологість повітря, що тримається протягом декількох діб, створює ідеальні умови для проростання спор та колонізації тканин колоса грибницею.

Нічна роса та тумани, характерні для літніх місяців, сприяють підтримці гідратації поверхонь рослин, що необхідно для успішного просування патогену вглиб рослини.

Восени гриб накопичується в ґрунті та на пожнивних рештках, де він переходить у стан спокою до весни, формуючи інфекційний запас для наступного циклу.

Початкові ознаки проявляються на проростках як побуріння паростків та їх загибель ще до виходу на поверхню ґрунту або відразу після появи сходів.

На колосі симптоми проявляються як знебарвлення окремих частин або всього колоса, що виглядає як передчасне дозрівання на фоні зелених здорових рослин.

За вологих умов на уражених частинах рослин помітний рожевий або помаранчевий наліт, який є масовим спороношенням патогена.

Стебла рослин стають крихкими, часто спостерігається їх вилягання через ураження прикореневої частини та порушення провідної системи стебла.

• Відмирання проростків при сході.
• Наявність рожевого нальоту на колоссях.
• Знебарвлення та щуплість зерна.
• Потемніння кореневої шийки.
• Загальна слабкість та пригніченість рослин.

Головним заходом є дотримання сівозміни, що передбачає чергування зернових культур з незлаковими, наприклад, бобовими або олійними культурами.

Обробіток ґрунту, зокрема глибока оранка, допомагає перевернути пласт із залишками рослин, що сприяє їх швидкому розкладанню та знищенню інфекційного навантаження.

Протруювання насіннєвого матеріалу якісними фунгіцидами системної дії забезпечує захист сходів на ранніх етапах розвитку від ґрунтової інфекції.

Застосування фунгіцидів по колосу під час цвітіння пшениці є критично важливим заходом у роки з прогнозованою надмірною вологістю для запобігання фузаріозу зерна.

Використання стійких до фузаріозу сортів дозволяє суттєво мінімізувати ризики та зменшити потребу в інтенсивному хімічному захисті посівів.