Борошниста роса хрестоцвітих

Збудником хвороби є гриб Erysiphe cruciferarum Opiz ex L. Junell. Це облігатний паразит, який належить до відділу Аскомікота і живиться виключно за рахунок живих тканин рослини-господаря.

Інфекція поширюється конідіями за допомогою повітряних потоків. Гриб здатний швидко вражати цілі поля, якщо погодні умови сприяють активному проростанню спор та колонізації листя.

Для розвитку патогену ідеальними є температури в межах +18...+25 градусів за Цельсієм. На відміну від пероноспорозу, борошниста роса не потребує крапельної вологи для проростання.

Хвороба уражає широкий спектр сільськогосподарських культур, зокрема ріпак, капусту всіх видів, редис, гірчицю, дайкон та інші рослини родини Капустяні.

Основним джерелом первинної інфекції є рослинні рештки, де гриб зберігається у вигляді клейстотеціїв, а також багаторічні бур'яни, на яких грибниця може зимувати.

Патоген створює щільний наліт, який екранує листя від сонячного світла, що критично зменшує ефективність фотосинтезу. Це призводить до виснаження рослин та затримки їхнього росту.

Уражені листки втрачають тургор, стають ламкими та передчасно відмирають. У разі масового ураження відбувається дефоліація, що не дає рослині можливості накопичити достатньо енергії для формування врожаю.

На насіннєвих посівах ріпаку хвороба призводить до утворення дрібного та щуплого насіння. Це значно знижує посівні якості та масу тисячі насінин.

Товарна продукція (капуста) втрачає привабливий вигляд і набуває специфічного запаху, що робить її непридатною для тривалого зберігання та продажу в торговельних мережах.

Розвиток гриба послаблює імунітет рослин, відкриваючи двері для патогенних бактерій та інших грибів, що прискорює гниття коренеплодів та головок капустяних культур.

Початкові симптоми проявляються у вигляді дрібних білих плям, що виглядають як борошно, на поверхні нижніх листків. Згодом ці плями зливаються, охоплюючи всю поверхню листка.

Білий наліт поступово стає сірим або бурим. На ньому можна розрізнити дрібні чорні крапки — клейстотеції, які є органами статевого розмноження збудника хвороби.

Уражені частини рослин поступово жовтіють і скручуються. У період інтенсивного розростання грибниці наліт може покривати навіть стебла та квітконоси рослин.

Характерною ознакою є некроз тканин під місцями найбільш інтенсивного нальоту. Це виглядає як коричневі або бурі плями на фоні пожовклого листя.

• Поява білого борошнистого нальоту.
• Потемніння нальоту та формування чорних крапок.
• Деформація листя та стебел.
• Передчасне пожовтіння та в'янення вегетативної маси.

Основним методом контролю є агротехнічні заходи, включаючи глибоку оранку після збору врожаю. Це дозволяє загорнути інфіковані рештки у ґрунт, де вони швидше перегнивають.

Дотримання просторової ізоляції між полями, на яких вирощуються хрестоцвіті культури, допомагає запобігти перенесенню спор вітром від раніших посівів до нових.

Для хімічного захисту застосовуються системні фунгіциди, що мають профілактичну та лікувальну дію. Обробку слід проводити при виявленні перших симптомів зараження.

Важливо контролювати бур'яни, особливо ті, що належать до родини Капустяні (наприклад, суріпиця або грицики), оскільки вони є резерваторами інфекції в полях.

Збалансоване внесення добрив з переважанням калію підвищує опірність рослин до грибкових захворювань. Надлишок азоту, навпаки, створює сприятливі умови для розвитку патогену.