Ботріосферія кукурудзяна

Міцелій патогену розвивається у тканинах рослини, проникаючи у судинну систему. Гриб здатний перезимовувати у ґрунті та на залишках врожаю у вигляді пікнід та перитеціїв.

У циклі розвитку гриб продукує конідії, які легко поширюються потоками повітря та краплями дощу, забезпечуючи масове зараження нових рослин протягом літа.

Ботріосферія є факультативним паразитом, який переходить на сапротрофне живлення після відмирання тканин господаря, що дозволяє йому довго зберігатися в агроценозах.

Розвитку інфекції сприяють тривалі періоди високих температур та підвищена вологість, особливо у фази цвітіння та наливу зерна.

Основним господарем патогену є кукурудза, проте гриб може вражати й інші види сільськогосподарських рослин, що знаходяться у сівозміні.

Патоген викликає гниття стебел та кореневої системи, що призводить до вилягання посівів та значного зниження врожайності зерна.

Ураження початків викликає їх внутрішнє гниття, накопичення мікотоксинів, що робить врожай непридатним для використання у харчовій та комбікормовій промисловості.

Порушення судинної системи рослини обмежує транспорт поживних речовин та вологи, що провокує передчасну загибель вегетативної маси.

Шкодочинність проявляється у зменшенні маси 1000 зерен, зниженні їх енергії проростання та загальному виснаженні посівів.

Перші зовнішні ознаки ураження проявляються у другій половині вегетаційного періоду, під час молочно-воскової стиглості.

На стеблах та обгортках початків утворюються темні, оливково-чорні плями, що поступово охоплюють більшу частину органу.

Внутрішні тканини стебла змінюють колір на коричневий, стають трухлявими, іноді з помітним нальотом грибниці всередині.

• Передчасне пожовтіння та в'янення листків.
• Крихкість стебла в районі вузлів, що призводить до зламу рослин.
• Поява дрібних чорних крапок-пікнід на поверхні уражених частин стебла за вологої погоди.

Зерна в початках можуть мати сірий наліт, стають щуплими, втрачають природний колір і здатність до нормального проростання.

Ключовим заходом є дотримання правильної сівозміни та просторова ізоляція нових посівів від місць, де вирощувалася кукурудза раніше.

Якісна оранка з повним загортанням рослинних решток у ґрунт допомагає зменшити запас інфекції та перешкоджає її поширенню.

Використання генетично стійких гібридів є найбільш ефективним способом обмеження поширення хвороби в інтенсивному землеробстві.

Збалансоване живлення мінеральними добривами, зокрема внесення калію, підвищує імунітет рослин до ураження грибними хворобами.

Хімічний контроль включає передпосівну обробку насіння надійними системними фунгіцидами та моніторинг посівів протягом літа.