Топінамбур — багаторічна рослина з в’юнким невисоким стеблом, на якому розташовані листки різної форми: верхні яйцеподібні і розташовані по черзі, а нижні супротивні, серцеподібні. Квітки великі, жовтого кольору, зібрані у суцвіття, що нагадують кошики, і цвітуть з кінця червня до вересня. Коренева система добре розвинена і складається з безлічі коренів різної форми та розміру. Топінамбур невибагливий до ґрунтів і клімату, але віддає перевагу не надто вологим важким ґрунтам. Розмножується в основному бульбами, які висаджують восени або навесні, при цьому після посадки рекомендується внести перегній. Рослина добре переносить розпушування ґрунту, прополювання і підгортання, стійка до посухи та короткочасного затоплення. Топінамбур може рости на одному місці близько сорока років, а при настанні легких заморозків надземну частину зрізають приблизно на 15 сантиметрів від землі. Морозостійкість досягає приблизно 40 градусів нижче нуля. Для зберігання бульби поміщають у підвал або холодильник.
За своїм хімічним складом топінамбур є унікальною лікарською рослиною. У його складі присутні пектини, інулін, мінеральні речовини (кремній, калій, залізо, цинк), білки, амінокислоти та вітаміни різних груп. Інулін особливо важливий для людей з цукровим діабетом, оскільки сприяє зниженню рівня цукру в крові та покращенню роботи шлунково-кишкового тракту. Регулярне вживання топінамбуру допомагає виводити з організму токсини, солі важких металів і радіонукліди, а також сприяє нормалізації мікрофлори кишківника та підвищенню стійкості організму до інфекцій і вірусів травної системи.
Топінамбур широко застосовується в народній медицині при різних захворюваннях: гіпертонії, жовчнокам’яній хворобі, атеросклерозі, головних болях, запорах, радикуліті, коліках кишківника та діабеті. Сік рослини знижує кислотність шлункового соку, а з бульб готують лікувальні тертки для лікування опіків, псоріазу та подагри. Листки застосовують при остеохондрозі, артриті та травмах опорно-рухового апарату. У кулінарії топінамбур вживають у сирому вигляді, смажать, варять і тушкують, з нього готують крем-супи та вітамінні салати. Однак варто враховувати протипоказання, такі як алергія, гіпотонія та схильність до здуття.
