Душиця звичайна (Origanum vulgare) – багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 50–70 см із родини глухокропивових. Листки темно‑зелені зверху, сірувато‑зелені знизу, довжиною 1–4 см; квітки дрібні, світло‑до темно‑рожеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Рослина має розгалужене кореневище і часто повзуче, віддає перевагу відкритим ділянкам з хорошим освітленням, але погано росте на важких глинистих і кислих ґрунтах. Добре переносить холоди – може починати вегетацію навіть під час лютневих морозів, однак спеку, затінення та надмірну вологість не виносить.
У кулінарії душиця широко використовується як пряна трава: додається до м’яса, соусів, підливок, а також в італійській кухні ароматизує піцу. У складі багатьох пряних сумішей вона виступає як один з компонентів «орегано». Сушені або свіжі листки та квітки застосовуються для приготування домашніх ковбас, паштетів, начинок із ліверу і м’яса, а також у стравах із печерицями. У народній медицині душиця застосовується при шлункових спазмах, гастритах, запаленні печінки, безсонні, нервових розладах, а також як відхаркувальний засіб.
Сільськогосподарський потенціал рослини проявляється в її агротехніці: насіння легко росте і дає хороший урожай. Сіяти можна навесні або ранньої осені; при вирощуванні на постійному місці сіянці висаджують широкорядним способом за схемою 70 × 40 см. Догляд включає прополювання, розпушування, полив і підживлення. Урожайність досягає 0,5–0,6 кг/м² у другий рік і 2–2,5 кг/м² в наступні роки. Після збору рослини скошують на висоті 15–20 см, а заготівлю сушать у тіні в добре провітрюваному приміщенні. Душиця також є декоративною рослиною і медоносом, завдяки сильному характерному аромату та стійкості до холодів.
