Довідник · Хвороби

Грибні хвороби

Борошниста роса — це поширене грибкове захворювання, яке спричиняється патогенами родини Erysiphaceae. Ці гриби є облігатними паразитами, які висмоктують поживні речовини з клітин рослини за допомогою спеціальних відростків, що проникають у тканини епідермісу.

9 657 позицій

Вміст розділу

Неокукурбітарія Neocucurbitaria Неокукурбітарія Neocucurbitaria unguis-hominis Неокукурбітарія верби Neocucurbitaria salicis-albae Неокукурбітарія водна Neocucurbitaria aquatica Неокукурбітарія дубова Neocucurbitaria quercina Неокукурбітарія порожниста Neocucurbitaria cava Неолекта Neolecta Неолекта жовто-зелена Neolecta flavovirescens Неолектові Neolectales Неолектові Neolectaceae Неолентинус Neolentinus Неолентинус напівкущовий Neolentinus suffrutescens Неолептосферіоз Neoleptosphaeria Неолептосферія червоніюча Neoleptosphaeria rubefaciens Неонектрія біла Neonectria candida Неонектрія букова Neonectria faginata Неонектрія букова Neonectria coccinea Неонектрія великоспорова Neonectria neomacrospora Неонектрія коренева Neonectria austroradicicola Неонектрія плюща Neonectria hederae Неонектрія тупоспорова Neonectria obtusispora Неопесталотіопсис зімбабвійський Neopestalotiopsis zimbabwana Неопесталоциопсис троянд Neopestalotiopsis rosae Неопесталоциопсис фоеданс Neopestalotiopsis foedans Неопесталоціопсис еліпсоспора Neopestalotiopsis ellipsospora Неопесталоціопсис клавіспора Neopestalotiopsis clavispora Неопесталоціопсис троянд Neopestalotiopsis rosicola Неопесталоціопсіс Neopestalotiopsis Неопесталоціопсіс іберійський Neopestalotiopsis iberica Неопесталоціопсіс макадамії Neopestalotiopsis macadamiae Неопіренохета суцвіть Neopyrenochaeta inflorescentiae Неопіренохетові Neopyrenochaetaceae Неопіренохетоз Neopyrenochaeta Неопіренохетоз Neopyrenochaeta acicola Неопсевдоцеркоспорельоз Neopseudocercosporella Неосетофома ясена Neosetophoma samarorum Неосетофомоз Neosetophoma Неосетофомоз злакових Neosetophoma cerealis Неоскиталидіоз Neoscytalidium Неоспермоспороз Neospermospora Неотестудина розаті Neotestudina rosatii Неотестудіноз Neotestudina Неотієлла червонувата Neottiella rutilans Неоттіела Neottiella Неоттіелла Хетьє Neottiella hetieri Неоттіоспориноз Neottiosporina Неоттіоспориноз паспалуму Neottiosporina paspali Неофабреоз актинідії Neofabraea actinidiae Неофабрея Кінхольца Neofabraea kienholzii Неофабрея нерівна Neofabraea inaequalis Неофебреозна гниль Neofabraea vagabunda Неофеосферієві Neophaeosphaeriaceae Неофеосферія Neophaeosphaeria Неофеосферія нитчаста Neophaeosphaeria filamentosa Неофізопеллові Neophysopellaceae Неофлеоспороз Neophloeospora maculans Неофлеоспороз Neophloeospora Неофузикоккова хвороба самшиту Neofusicoccum buxi Неофузикоккум Neofusicoccum Неофузикоккум австралійський Neofusicoccum australe
Маркетплейс

Товари розділу · 12

Весь каталог

Грибні хвороби

Хвороба вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи зернові, овочеві, плодово-ягідні насадження та декоративні квіти. Особливо часто від неї страждають огірки, кабачки, виноград, яблуні та троянди, що вимагає пильної уваги агрономів протягом усього вегетаційного періоду.

Основним симптомом є поява білого або сіруватого нальоту на поверхні листків, стебел та плодів. На початкових стадіях він виглядає як легка павутинка, але згодом стає густішим, нагадуючи борошно. Уражені тканини під нальотом швидко втрачають тургор, набувають бурого кольору і з часом відмирають.

Розвиток інфекції активізується при помірних температурах від +15°C до +25°C та високій вологості повітря. Також факторами ризику є надмірне внесення азотних добрив та загущені посіви, які перешкоджають нормальній циркуляції повітря, створюючи ідеальний мікроклімат для розмноження спор грибка.

Вредоносність патогена полягає у виснаженні рослини, оскільки вона витрачає ресурси на відновлення пошкоджених тканин замість формування врожаю. Порушення фотосинтезу призводить до суттєвого зменшення маси плодів, погіршення їх смакових якостей та загального зниження врожайності на 30–50% і більше.

Система захисних заходів передбачає комплексний підхід:

  • Використання стійких до хвороби сортів.
  • Регулярна санітарна обрізка та видалення уражених решток рослин.
  • Забезпечення оптимального режиму поливу без надмірного зволоження повітря.
  • Збалансоване живлення з акцентом на калій та фосфор.
  • Використання хімічних фунгіцидів та біопрепаратів на основі бактерій-антагоністів.