Неофабрея нерівна

Основним симптомом ураження є округлі плями на поверхні плодів, які швидко розростаються. Уражена тканина набуває бурого відтінку і стає злегка вдавленою.

На поверхні некротичних плям згодом утворюються спорові подушечки — ацервули. Вони часто розташовуються концентричними колами, що є характерною діагностичною ознакою.

За умов високої вологості на плямах можуть з'являтися білуваті або кремові спорові маси. М'якоть під плямою стає розм'якшеною та набуває гіркуватого присмаку.

На пагонах дерев гриб викликає утворення виразок, які призводять до відмирання кори та окремих гілок. Уражена кора тріскається, оголюючи деревину під некрозом.

Під час зберігання гниль може стрімко поширюватися, охоплюючи значну частину врожаю в контейнерах, якщо не дотримується температурний режим.

Збудником хвороби є гриб Neofabraea inaequalis, який належить до групи сумчастих грибів. Цей патоген є близьким родичем інших представників роду, що викликають плодову гниль.

Життєвий цикл гриба проходить переважно на гілках дерев, де він утворює конідіальне спороношення. Міцелій гриба здатний тривалий час зберігатися в корі уражених пагонів, будучи джерелом інфекції.

Поширення спор відбувається за допомогою крапель дощу та вітру, які переносять інфекцію на плоди, що дозрівають у саду. Впровадження гриба в тканини плоду відбувається через мікротріщини або сочевички.

Біологічні особливості гриба включають здатність розвиватися у широкому температурному діапазоні, що дозволяє йому залишатися активним навіть за прохолодного літа.

На відміну від споріднених видів, цей патоген демонструє специфічну агресивність щодо певних сортів яблуні, що робить його небезпечним об'єктом для сучасних садів.

Розвитку гриба сприяють тривалі дощі у другій половині літа, коли плоди дозрівають. Висока вологість повітря є критичною для проростання спор.

Температурний оптимум для поширення інфекції становить 15–22 градуси Цельсія. Прохолодні ночі з рясними росами значно підвищують ризик зараження плодів перед збором.

Наявність у саду пошкоджених гілок, де гриб зберігається як сапротроф, створює постійний інфекційний фон для молодих плодів.

Порушення агротехніки, такі як загущеність крон та погана вентиляція, сприяють затримці вологи на поверхні плодів, що полегшує колонізацію грибом.

Тривале зберігання при недостатньо низьких температурах у холодильних камерах створює ідеальні умови для переходу прихованої інфекції у фазу активного гниття.

Основна шкода проявляється у масовому псуванні плодів яблуні, що робить їх непридатними для тривалого зберігання. Уражені партії яблук втрачають товарний вигляд.

Шкодочинність також полягає у прихованому характері інфекції: під час збору врожаю ознаки хвороби можуть бути невидимі, проте вони проявляються після зберігання.

Гриб здатний значно знижувати життєздатність дерев через ураження кори, що призводить до ослаблення всієї рослини та зниження продуктивності в наступні роки.

Економічні втрати включають витрати на додаткове сортування плодів, скорочення терміну реалізації та необхідність проведення додаткових обробок у саду.

Розвиток хвороби може призвести до необхідності видалення значної частини врожаю, якщо ураження досягає критичного рівня при зберіганні.

Комплекс заходів захисту включає обов'язкову санітарну обрізку уражених гілок у саду, де зимує патоген. Це знижує запас інфекції.

Проведення профілактичних обробок фунгіцидами у період вегетації, особливо перед збором врожаю, дозволяє запобігти зараженню плодів.

Необхідно суворо дотримуватися термінів збору врожаю, щоб плоди не перезрівали, оскільки перезрілі яблука більш чутливі до мікозів.

Забезпечення швидкого охолодження плодів та їх зберігання при низьких температурах уповільнює розвиток прихованої інфекції.

• Використання стійких сортів яблуні.
• Збалансоване внесення добрив.
• Регулярна дезінфекція приміщень для зберігання.
• Підтримка оптимальної аерації саду.