Неофабрея Кінхольца

Первинною ознакою захворювання є поява на стовбурах та гілках невеликих, злегка вдавлених плям коричневого або червонувато-коричневого забарвлення.

Згодом ці плями розширюються, перетворюючись на глибокі некротичні виразки, які зазвичай мають витягнуту еліптичну форму вздовж гілок.

У центрі старих виразок часто можна побачити дрібні, щільні плодові тіла гриба, відомі як ацервули, що зазвичай мають кремовий відтінок.

При ураженні плодів хвороба проявляється побурінням шкірки з утворенням концентричних кіл спороношення гриба навколо центру зараження.

Кора в місцях розвитку патогену з часом розтріскується та відшаровується, оголюючи деревину, що спричиняє поступове засихання та відмирання окремих гілок.

Збудником захворювання є гриб-аскоміцет Neofabraea kienholzii, що відноситься до фітопатогенів, які спричиняють язвенні ураження деревини та плодів.

Цей мікроорганізм часто асоціюється з комплексом грибів, що викликають так звану бичачу гниль, виступаючи первинним паразитом кори та камбію.

Інфекція зберігається в саду переважно у вигляді міцелію в уражених тканинах кори, у старих виразках на гілках та на муміфікованих плодах, що залишилися під деревами.

Поширення спор відбувається переважно краплями дощу, вітром, а також через використання контамінованого садового інструменту під час обрізки.

Життєвий цикл патогену тісно пов'язаний з періодами високої вологості, коли спори активно виходять з плодових тіл для зараження нових ділянок кори.

Для розвитку Neofabraea kienholzii найбільш сприятливою є прохолодна та волога погода, особливо в осінній та весняний періоди.

Тривалі опади, тумани та висока відносна вологість повітря створюють ідеальні умови для проростання спор та інфікування тканин рослин.

Наявність мікротріщин на корі, сонячних опіків, пошкоджень від морозу або відкритих ран після обрізки значно підвищує вразливість дерев.

Сади, закладені в низинах, де спостерігається застій холодного повітря та недостатня вентиляція крони, значно більше схильні до поширення хвороби.

Неправильне живлення, зокрема надмірне азотне підживлення, що знижує морозостійкість кори, опосередковано сприяє швидкому розвитку інфекції.

Основна шкода полягає у пошкодженні провідних тканин, що призводить до порушення обміну речовин, послаблення дерева та значного зниження врожайності.

Глибокі виразки на штамбі та скелетних гілках провокують всихання частин крони, а за відсутності лікування — поступову загибель цілого дерева.

Хвороба знижує якість врожаю, оскільки плоди заражаються ще в саду, що призводить до розвитку гнилей під час зберігання у сховищах.

Масове поширення гриба в молодих насадженнях може спричинити втрату великої кількості саджанців та суттєві фінансові збитки для садівників.

Непрямі збитки пов'язані з необхідністю виконання значних обсягів санітарних робіт та постійних витрат на фунгіцидний захист саду.

Основою контролю є регулярна санітарна обрізка з обов'язковим видаленням усіх уражених ділянок кори з захопленням здорової тканини.

Усі зрізи та механічні пошкодження слід обробляти садовим варом або спеціальними фунгіцидними пастами для перешкоджання проникненню спор гриба.

Обов'язковим є проведення дезінфекції садового інструменту після обрізки кожного окремого дерева для запобігання перенесенню інфекції.

Використання препаратів на основі міді восени після завершення листопаду та навесні до початку вегетації допомагає ефективно знизити інфекційний фон.

• Формування крони для забезпечення кращої аерації та освітлення
• Збір та знищення опалого листя і муміфікованих плодів
• Використання стійких до хвороб підщеп та сортів