Антракноз граната

Цикл розмноження гриба активізується за допомогою конідій, які розносяться краплями дощу, вітром або комахами під час вегетаційного періоду, вражаючи здорові частини дерева.

Міцелій патогена проникає в тканини через пошкодження або природні отвори, після чого починає інтенсивно розвиватися в міжклітинному просторі, виснажуючи рослину.

Гриб проявляє особливу агресивність у другій половині літа, коли температурний режим та вологість створюють оптимальні умови для швидкої колонізації плодів.

Здатність Elsinoë punicae уражати молоді пагони призводить до того, що інфекція накопичується в деревині, забезпечуючи перезимівлю гриба безпосередньо в кроні дерева.

Першими ознаками ураження є поява дрібних плям бурого кольору на молодих листках, які згодом темніють і стають втиснутими в тканину рослини.

На пагонах хвороба проявляється у вигляді видовжених язв, які з часом розтріскуються, що призводить до в’янення та відмирання гілок вище місця ураження.

Плоди граната під час ураження вкриваються темними плямами, які поступово розростаються і можуть призвести до повної гнилі плоду ще до моменту збору врожаю.

При високій вологості на поверхні уражених ділянок утворюється ледь помітний наліт спороношення гриба, який зазвичай має сіруватий або рожевий відтінок.

Вражені квіти швидко в'януть, не утворюючи зав’язі, що призводить до значного зниження загальної кількості плодів на дереві.

Основним фактором розвитку антракнозу є висока вологість повітря, яка часто супроводжується частими опадами та туманами протягом літнього сезону.

Температурні коливання, що створюють умови для випадання роси, сприяють швидкому проростанню спор гриба на поверхні плодів та листя.

Загущені посадки, де крона дерев не провітрюється, створюють мікроклімат, у якому гриб Elsinoë punicae поширюється у кілька разів швидше.

Наявність відмерлих гілок та опалого листя в саду створює потужний резервуар інфекції, з якого хвороба поширюється на здорові дерева.

Недотримання правил агротехніки, зокрема відсутність своєчасної санітарної обрізки, робить рослини вразливими до поширення цього грибкового захворювання.

Головна шкода від антракнозу полягає у втраті врожаю через передчасне опадання плодів та їхнє масове гниття безпосередньо перед збором.

Пошкодження гілок знижує імунітет дерева, що робить його схильним до ураження іншими шкідниками та хворобами протягом наступних сезонів.

Якість плодів, що вціліли, значно погіршується: вони втрачають товарний вигляд, смакові якості, а їхній термін зберігання скорочується майже до нуля.

Сильне ураження може призвести до значного послаблення дерева, зменшення приросту нових пагонів та зниження врожайності в наступні роки.

Економічні збитки зростають через необхідність постійного застосування фунгіцидів та витрат на проведення санітарних заходів у саду.

Для боротьби з антракнозом необхідно впроваджувати комплексні заходи, починаючи з ретельного прибирання опалого листя та видалення хворих гілок.

Важливо забезпечити правильне формування крони дерева для вільного доступу повітря та світла, що мінімізує накопичення вологи на поверхні плодів.

Застосування фунгіцидів на основі міді перед початком вегетації є ефективним засобом для зменшення рівня інфекційного навантаження в саду.

У періоди активного поширення хвороби необхідно проводити обробки системними фунгіцидами, суворо дотримуючись дозування та періодичності обробок.

• Проведення осінньої та весняної обрізки з дезінфекцією інструментів.
• Використання стійких сортів граната при закладанні нових садів.
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив для підвищення стійкості рослин.