Антракноз гарбузових культур

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді бурих або жовтуватих плям на листках, що з часом стають ламкими.

На стеблах з'являються подовжені виразки, які заглиблюються в тканину і можуть спричинити перелом рослини.

На плодах огірків, кавунів чи динь утворюються вдавлені плями, які згодом покриваються рожевим або білим нальотом.

Пошкоджені тканини швидко відмирають, що призводить до загального в'янення рослини та повної втрати товарного вигляду плодів.

При високій вологості ознаки хвороби поширюються блискавично, захоплюючи здорові частини рослини та сусідні кущі.

Збудником антракнозу є гриб Colletotrichum orbiculare, що спеціалізується на ураженні рослин родини гарбузових.

Гриб зберігається в ґрунті на рештках уражених рослин, а також може переноситися з насінням та садивним матеріалом.

У процесі життєдіяльності патоген формує особливі спороутворюючі структури, які за сприятливих умов викидають масу спор.

Поширення інфекції відбувається за допомогою вітру, крапель дощу, поливної води, а також через комах та інвентар.

Розвиток грибниці відбувається всередині тканин листя, стебел та плодів, руйнуючи клітинні оболонки за допомогою ферментів.

Оптимальними умовами для розвитку хвороби є температура повітря від +20 до +28 градусів Цельсія.

Висока вологість повітря та наявність краплинно-рідинної вологи на поверхні органів рослин є критичними факторами для проростання спор.

Порушення режиму вентиляції в теплицях, конденсат на стінках та густі насадження створюють ідеальний мікроклімат для патогену.

Часті дощі та тривалі тумани сприяють масовому розвитку інфекції протягом усієї вегетації культури.

Слабкий імунітет рослин через брак мікроелементів або неправильне підживлення робить їх більш чутливими до атаки гриба.

Хвороба завдає величезних збитків, оскільки знижує площу активного листя, що припиняє ріст плодів.

Уражені плоди стають джерелом гниття, їх неможливо транспортувати, вони втрачають усі харчові якості.

При інтенсивному розвитку інфекції загибель рослин може статися всього за кілька тижнів після появи перших симптомів.

Знижується не лише кількість врожаю, а й його якість: насіння, отримане з хворих плодів, часто є носієм інфекції.

Витрати на ліквідацію вогнищ захворювання та застосування препаратів суттєво підвищують собівартість продукції.

Найефективнішою стратегією є профілактика, що включає використання стійких гібридів та знезараження насіння перед сівбою.

Дотримання сівозміни є обов'язковою умовою для зменшення інфекційного навантаження на ґрунт.

Необхідно ретельно збирати та знищувати усі рослинні рештки, оскільки саме вони є основним місцем зимівлі гриба.

Застосування фунгіцидів на основі діючих речовин контактної та системної дії дозволяє зупинити поширення хвороби.

• Видалення бур'янів, що можуть бути резерваторами інфекції.
• Використання крапельного поливу замість дощування.
• Регулярне провітрювання закритих ґрунтів.