Антракноз винограду
Elsinoë necator
Збудником антракнозу є гриб Elsinoë necator, що вражає всі зелені органи виноградної лози протягом усього вегетаційного періоду.
Вміст розділу
Антракноз винограду
Гриб зимує у вигляді міцелію в тканинах уражених однорічних пагонів, утворюючи спеціальні структури, стійкі до низьких температур.
Навесні, під час дощів, із перезимувалих утворень вивільняються спори, які з краплями води потрапляють на молоді листки та пагони.
Патоген має високу агресивність і швидко розмножується, утворюючи кілька генерацій конідій протягом одного літа при високій вологості.
Розвиток інфекції відбувається на всіх сортах, проте ступінь ураження залежить від генетичної стійкості конкретного сорту винограду.
Першими ознаками є поява дрібних коричневих цяток на молодих листках, які з часом розширюються, темніють та випадають, утворюючи дірки.
На пагонах з'являються характерні втиснені виразки темного кольору з облямівкою, що нагадують опіки та послаблюють структуру гілок.
Квітконоси та суцвіття вкриваються плямами, швидко чорніють, засихають та повністю відпадають, що призводить до втрати майбутнього врожаю.
Ягоди уражуються вкрай важко: з'являються плями з сірим центром та темно-бурим краєм, що часто називають «пташиним оком».
Уражені ягоди часто тріскаються, оголюючи насіння, або стають муміфікованими, втрачаючи будь-яку товарну чи харчову цінність.
Хвороба найбільш активно поширюється у регіонах з підвищеною вологістю та частими зливами, особливо в травні та червні.
Температурний режим у діапазоні від +20°C до +30°C є найбільш сприятливим для швидкого проростання спор та колонізації тканин.
Загущені посадки, де повітря погано циркулює, сприяють утриманню крапель вологи на поверхні листя, що пришвидшує зараження.
Після сильних дощів та граду ризик зараження антракнозом зростає багаторазово через наявність мікротравм на зелених частинах рослин.
Тривала роса в ранкові години також може слугувати достатнім джерелом вологи для активізації життєдіяльності патогенного гриба.
Антракноз є однією з найнебезпечніших хвороб, що може призвести до повної втрати врожаю на нестійких до хвороби сортах винограду.
Масове ураження пагонів призводить до порушення провідної системи рослини, що спричиняє передчасне в'янення листя та зупинку росту.
Рослини, що сильно постраждали від антракнозу, не здатні нормально накопичувати цукри та підготуватися до зими, що веде до їх вимерзання.
Наслідком хвороби є також значне зниження якості ягід, що робить їх неможливими для використання у виноробстві чи для споживання свіжими.
З роками постійне ураження антракнозом призводить до дегенерації виноградного куща та необхідності його радикального омолодження або видалення.
Основним заходом є ретельна санітарна обрізка та винесення уражених лоз за межі виноградника з подальшим їх спалюванням.
Важливим є підв'язування пагонів, що забезпечує їх відрив від землі та кращу вентиляцію, знижуючи ризик розвитку грибкових інфекцій.
Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами відразу після початку весняного росту пагонів є обов'язковим елементом захисту.
Влітку необхідно чергувати контактні та системні фунгіциди, особливо після дощових періодів для стримування розповсюдження спор.
- Вибір сортів з високою резистентністю до патогену.
- Своєчасна боротьба зі шкідниками, що травмують шкірку ягід.
- Помірне азотне живлення, щоб уникнути надмірного наростання ніжної тканини.