Антракноз гуаяви

Основними ознаками антракнозу на плодах є округлі темні плями з чіткими межами, які з часом стають вдавленими. По мірі розвитку хвороби плями збільшуються та зливаються, охоплюючи значну поверхню плоду.

Під час вологої погоди в центрі плям з'являються рожеві або помаранчеві подушечки — це спороношення гриба. Це робить плоди непридатними для реалізації через втрату товарного вигляду.

На листі хвороба проявляється у вигляді темно-коричневих плям із жовтуватим обідком. При сильному ураженні спостерігається передчасне опадання листя, що послаблює дерево та зменшує врожайність.

Молоді пагони також піддаються інфекції: на них з’являються видовжені коричневі виразки. У разі ураження верхівкових бруньок спостерігається їх відмирання, що призводить до деформації крони.

Ураження суцвіть призводить до їх почорніння та засихання, що спричиняє масове опадання зав’язі. Це завдає прямої шкоди врожайності плантацій гуаяви.

Збудником цієї хвороби є гриб-аскоміцет Colletotrichum guajavae. Цей патоген належить до групи гемібіотрофів, які спочатку живляться живими тканинами рослини, а згодом переходять до некротрофного способу живлення, що призводить до відмирання клітин.

Гриб зберігається в рослинних рештках, на гілках дерев та в ґрунті у вигляді міцелію або конідій. Хвороба має широке поширення в тропічних і субтропічних регіонах, де вирощується гуаява у промислових масштабах.

Поширення патогена здійснюється переважно за допомогою конідій, які розносяться вітром, краплями дощу та комахами. Важливу роль у поширенні також відіграє сільськогосподарський інвентар та інфікований садивний матеріал.

Життєвий цикл збудника тісно пов’язаний із вологістю навколишнього середовища. За сприятливих умов гриб швидко колонізує тканини плодів, листя та молодих пагонів, утворюючи специфічні спорові площадки — ацервули.

Діагностика патогена здійснюється шляхом мікроскопування уражених ділянок, де виявляються типові для роду Colletotrichum конідії, що розташовані у слизовій масі, яка захищає їх від висихання.

Розвиток хвороби найбільш інтенсивний за умов високої вологості повітря, що перевищує 80–90%. Опади та тумани є критичними чинниками, що сприяють проростанню спор на поверхні рослин.

Температурний оптимум для розвитку збудника становить +25...+30°C. За таких температур інкубаційний період хвороби значно скорочується, що сприяє швидкому поширенню інфекції.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посадок, погіршує аерацію крони. Застій вологи на листі та плодах створює ідеальне середовище для розмноження патогена.

Рослини, що відчувають дефіцит поживних речовин або перебувають у стані стресу через шкідників, є найбільш вразливими до антракнозу. Механічні пошкодження поверхні плодів слугують «воротами» для проникнення інфекції.

Наявність первинного інфекційного фону в саду, наприклад, опалих плодів та гілок, сприяє збереженню гриба та початковому інфікуванню нових приростів у наступному сезоні.

Головна небезпека антракнозу полягає у швидкій втраті товарної якості продукції. Уражені плоди швидко гниють під час транспортування та зберігання, що призводить до значних фінансових збитків.

Захворювання викликає зниження загальної продуктивності дерева внаслідок погіршення процесів фотосинтезу через ураження листкового апарату. Дерева стають слабкими та менш стійкими до інших хвороб.

В умовах промислових плантацій антракноз може знищити значну частину врожаю за короткий термін. Це вимагає додаткових витрат на фунгіцидні обробки.

Накопичення патогена в ґрунті та на багаторічних частинах рослини робить боротьбу з ним тривалим процесом. Відсутність належного контролю призводить до деградації насаджень.

Шкода проявляється також у зниженні якості садивного матеріалу. Використання живців з уражених дерев веде до поширення хвороби на нові ділянки плантацій.

Основу захисту складає комплекс санітарно-профілактичних заходів: збирання та знищення опалого листя і муміфікованих плодів, а також регулярна обрізка сухих і уражених гілок для поліпшення циркуляції повітря.

Рекомендується дотримання оптимальної схеми посадки, що забезпечує достатню відстань між деревами для запобігання надмірній вологості у кроні.

У період вегетації та в фазі дозрівання плодів застосовуються обробки фунгіцидами на основі міді або системними препаратами широкого спектра дії.

Важливо чергувати препарати з різним механізмом дії для запобігання розвитку резистентності у гриба Colletotrichum guajavae. Графік обробок повинен враховувати терміни очікування до збору врожаю.

• Профілактичні обробки на початку сезону.
• Регулярний моніторинг стану здоров’я дерев.
• Поліпшення дренажу ґрунту для зниження рівня вологості.
• Використання здорового сертифікованого садивного матеріалу.