Антракноз вігни

Життєвий цикл патогена включає формування конідіального спороношення у вигляді ацервул, які проривають епідерміс ураженої тканини. Гриб має високу здатність до швидкого розмноження в умовах підвищеної вологості.

Міцелій гриба може тривалий час зберігатися в рештках заражених рослин, а також на поверхні або всередині насіння. Це робить посівний матеріал основним резервуаром інфекції при перенесенні на нові території.

Патогенний потенціал Colletotrichum vignae зумовлений виділенням специфічних ферментів і токсинів, які руйнують клітинні стінки рослини-господаря, полегшуючи проникнення гіфів всередину тканин.

У природному середовищі розповсюдження спор гриба здійснюється переважно краплями дощу, потоками води при поливі, а також вітром, який переносить конідії на сусідні здорові рослини.

Перші ознаки захворювання проявляються у вигляді темних, коричневих або майже чорних плям зі світлим центром на сім'ядолях і листках молодих сходів. Плями можуть мати червонуватий обідок.

На стеблах і черешках уражених рослин часто утворюються глибокі виразки видовженої форми. Ці ураження часто призводять до перегинів і відмирання окремих частин рослини через порушення провідності судин.

На бобах антракноз проявляється у вигляді округлих втиснутих плям, які в умовах підвищеної вологості покриваються рожевим або сірим нальотом, що є масою спор гриба.

При сильному розвитку інфекції відбувається передчасне опадання листя, а зерна всередині бобів деформуються, вкриваються нальотом і втрачають свою схожість та товарні якості.

У разі ураження кореневої системи або прикореневої зони стебла спостерігається загальне пригнічення рослини, хлороз листя та подальше в'янення всієї вегетативної маси.

Розвиток патогена найбільш інтенсивно відбувається при теплій погоді та високій відносній вологості повітря (вище 85–90%). Часті опади сприяють швидкому поширенню інфекції по полю.

Оптимальна температура для проростання спор і зараження тканин становить +20...+25 градусів Цельсія. При температурах нижче +15 і вище +30 розвиток хвороби суттєво сповільнюється.

Густі посіви, в яких порушена аерація і створюється мікроклімат з надмірною вологістю, є найбільш вразливими зонами для початку епіфітотій антракнозу.

Відсутність правильної сівозміни, при якій вігна висівається на одне й те саме поле кілька років поспіль, призводить до накопичення високого інфекційного фону в ґрунті.

Незбалансоване живлення, зокрема надлишок азотних добрив, знижує природний імунітет рослин, роблячи їх більш сприйнятливими до колонізації грибом Colletotrichum vignae.

Антракноз вігни завдає значних економічних збитків агропромисловим підприємствам, суттєво знижуючи врожайність бобів та якість отримуваної товарної продукції.

При ураженні сходів відбувається їх масова загибель, що потребує проведення пересіву і веде до збільшення виробничих витрат на насіннєвий матеріал та обробіток ґрунту.

Ураження генеративних органів у фазі цвітіння і плодоутворення призводить до недобору врожаю зерна, а пошкоджені боби часто стають непридатними для тривалого зберігання.

Хвороба негативно впливає на фотосинтетичну активність рослин через ураження листового апарату, що перешкоджає повноцінному накопиченню поживних речовин і знижує масу тисячі зерен.

Крім того, насіння, зібране із заражених рослин, є вторинним джерелом інфекції, що перешкоджає отриманню якісного насіннєвого фонду без додаткових витрат на знезараження.

Основним методом профілактики є використання здорового насіннєвого матеріалу, що пройшов ретельне очищення та обробку фунгіцидами перед посівом для знищення поверхневої інфекції.

Суворе дотримання сівозміни з поверненням бобових культур на колишнє поле не раніше ніж через 3–4 роки дозволяє значно знизити інфекційне навантаження в ґрунті.

Необхідно проводити глибоке заорювання рослинних залишків восени, щоб прискорити їх розкладання і загибель зимуючого міцелію гриба.

При появі перших симптомів хвороби на посівах рекомендується застосування хімічних фунгіцидів на основі контактних та системних діючих речовин, ефективних проти грибів роду Colletotrichum.

Важливим агротехнічним прийомом є своєчасна боротьба з бур'янами, які можуть виступати додатковими резервуарами хвороби, а також створення оптимальної густоти посіву для поліпшення вентиляції рослин.