Парша

Коло культур, що страждають від парші, дуже велике. Найбільш економічно важливими є парша яблуні та груші, що спричиняється аскоміцетами, та парша картоплі, яку провокують ґрунтові актиноміцети. Також від цього захворювання часто потерпають коренеплоди, наприклад, столовий буряк, що значно знижує прибутковість вирощування овочевих та плодових культур у промислових масштабах.

Основні ознаки парші залежать від культури, але мають спільні риси: поява плям, які з часом перетворюються на грубі струпи. На листках вони зазвичай мають оливково-бурий відтінок з оксамитовим нальотом, а на плодах виглядають як тверді плями або глибокі язви, що деформують плід. Це не лише естетичний дефект, а й вхідні ворота для вторинної інфекції, яка спричиняє гниття під час зимового зберігання.

Умови поширення хвороби тісно пов'язані з погодними факторами. Надмірна вологість навесні та на початку літа створює ідеальне середовище для проростання спор та інфікування молодих тканин. Наприклад, для картоплі критичним фактором є низька вологість ґрунту під час зав'язування бульб та підвищений рівень рН (лужна реакція), що сприяє активному розмноженню збудників у ґрунті.

Вредоносність парші проявляється в загальному ослабленні рослини, зниженні інтенсивності фотосинтезу через ураження листя та втраті товарної якості врожаю. Для мінімізації втрат агрономи рекомендують наступні заходи захисту:

• Посадка стійких до патогенів сортів та гібридів;
• Регулярне збирання та спалювання ураженого листя;
• Застосування фунгіцидів контактної та системної дії;
• Правильне внесення добрив, що не залужнюють ґрунт;
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку збудника.