Парша яблуні

На листках з'являються характерні оливково-зелені плями з оксамитовим нальотом, які згодом темніють і стають майже чорними.

Уражені пагони вкриваються дрібними виразками, що призводить до деформації та розтріскування кори, через що гілки можуть відмирати.

На плодах парша утворює чітко окреслені чорні плями, які часто призводять до викривлення форми яблука та розривів його шкірки.

Квіти та молода зав'язь після інфікування швидко засихають, що призводить до суттєвого зменшення кількості врожаю ще на етапі цвітіння.

Передчасне опадання листя через розвиток хвороби призводить до порушення фізіологічних процесів та зниження витривалості дерева взимку.

Збудником парші яблуні є сумчастий гриб Venturia inaequalis, який спеціалізується на ураженні яблуневих культур.

Гриб проходить складний життєвий цикл, що включає перезимівлю у вигляді псевдотециїв у опалому листі та розвиток конідій протягом вегетації.

Весняне вивільнення аскоспор відбувається під час опадів, що робить вологу ключовим фактором первинного зараження молодих частин дерева.

Поширення конідій здійснюється вітром, дощем або комахами, що дозволяє інфекції швидко охоплювати здорові тканини рослини.

Здатність гриба накопичуватися в корі пагонів дозволяє йому виживати в несприятливих умовах та ініціювати хворобу на наступний рік.

Висока вологість повітря та наявність краплинної вологи є основними умовами для проростання спор та зараження рослинних тканин.

Помірна температура навколишнього середовища сприяє швидкому розвитку грибниці та поширенню інфекції по всій площі крони.

Загущені посадки, що обмежують циркуляцію повітря, створюють мікроклімат, в якому гриб розвивається найбільш інтенсивно.

Часті тумани та роси, особливо в період розпускання бруньок, є критичними моментами, що провокують масовий спалах хвороби.

Відсутність догляду за пристовбуровими колами та накопичення органічних решток сприяють тривалому зберіганню збудника в саду.

Основна шкода полягає у втраті товарного вигляду плодів, які стають непридатними для реалізації на ринку та тривалого зберігання.

Інфіковані плоди втрачають смакові якості, стають сухими та схильними до швидкого псування в сховищах.

Пошкодження листового апарату призводить до зниження продуктивності фотосинтезу, що послаблює загальний стан дерев у саду.

Тривале ураження з року в рік виснажує яблуні, роблячи їх вразливими до зимових морозів та нападів інших шкідників.

Масштабні епіфітотії можуть призвести до повної втрати врожаю, що завдає відчутних збитків садівничим господарствам.

Головним заходом є систематичне прибирання опалого листя, яке є основним джерелом первинної інфекції весною.

Використання стійких до парші сортів значно зменшує необхідність у застосуванні великої кількості фунгіцидів під час вегетації.

Проведення регулярної обрізки крони для забезпечення доступу світла та повітря до всіх гілок дерева.

Застосування хімічних препаратів на основі міді та системних фунгіцидів відповідно до фаз розвитку яблуні.

• Видалення хворих пагонів при проведенні планової обрізки саду.
• Дотримання схем захисту, що включають чергування препаратів з різними діючими речовинами.
• Внесення збалансованих добрив для підтримки імунітету рослин.