Криніпеліс шорсткий

Головним зовнішнім проявом є поява на стеблах рослин дрібних, шорстких плодових тіл гриба. Вони мають вигляд маленьких шапинок на ніжках, що часто нагадують волохаті утворення.

На уражених ділянках стебел може з'являтися світлий наліт міцелію, особливо в умовах високої вологості. Це свідчить про активну фазу колонізації тканини грибом.

Рослини, уражені цим патогеном, часто демонструють ознаки передчасного старіння, що виражається у пожовтінні та всиханні нижніх листків, які втрачають тургор.

Прикоренева частина стебла стає крихкою та м'якою. Часто можна спостерігати вилягання посівів у місцях, де гриб особливо активно розвивається на залишках минулорічних рослин.

Під час обстеження поля на нижніх ярусах рослин часто можна помітити характерну "волохату" текстуру грибів, які ростуть безпосередньо на відмерлих тканинах стебла.

Криніпеліс шорсткий (лат. Crinipellis scabella) — це базидіальний гриб, що належить до родини Маразмієвих. В агрономічній практиці цей організм часто розглядається як слабкий патоген, здатний колонізувати ослаблені тканини культурних рослин.

Гриб відомий своєю здатністю до сапротрофного харчування на рослинних рештках. Його міцелій проникає в структуру соломи, виділяючи ферменти, що розщеплюють целюлозу та лігнін, готуючи ґрунт для подальшого розмноження.

Життєвий цикл гриба включає стадію утворення характерних плодових тіл, які часто можна побачити на стерні злаків. Вони мають дрібну, вкриту волосками шапинку, що зумовлює їх видову назву.

Патоген є факультативним, тобто може тривалий час існувати як звичайний мешканець ґрунту, доки не знайде сприятливих умов для переходу до живлення на живих тканинах рослин.

Поширення відбувається через суперечки (базидіоспори), які легко переносяться вітром на великі відстані, заражаючи нові ділянки поля під час вологої погоди.

Криніпеліс шорсткий полюбляє умови підвищеної вологості. Найактивніший розвиток гриба спостерігається у періоди затяжних дощів та ранкових туманів, коли поверхня стерні постійно волога.

Оптимальна температура для розвитку патогену становить від +15 до +22 градусів. При нижчих значеннях розвиток сповільнюється, але гриб зберігає свою життєздатність у ґрунті.

Технології обробітку ґрунту, які залишають велику кількість пожнивних решток на поверхні (наприклад, No-till), сприяють масовому розмноженню гриба та накопиченню інфекційного фону.

Загущені посіви, де обмежена циркуляція повітря, створюють специфічний мікроклімат, що сприяє швидкому поширенню суперечок та колонізації прикореневої зони.

Високий рівень азотного живлення при дефіциті мікроелементів та калію послаблює клітинні стінки рослин, роблячи їх більш вразливими до проникнення гіф патогену.

Шкодочинність гриба полягає у руйнуванні прикореневої частини стебла, що призводить до вилягання посівів. Це ускладнює збирання врожаю та спричиняє значні втрати зерна.

Гриб сприяє зниженню загального імунітету рослин. Ослаблені патогеном культури стають легкою здобиччю для більш агресивних збудників кореневих гнилей.

Внаслідок пошкодження тканин порушується нормальне транспортування води та поживних речовин, що призводить до зменшення маси зернівки та погіршення показників якості врожаю.

Патоген здатен викликати передчасне відмирання листкового апарату, що негативно впливає на процеси фотосинтезу та формування виповненого колоса.

Наявність гриба на залишках соломи може погіршувати санітарний стан поля, створюючи умови для виникнення нових вогнищ інфекції в наступних вегетаційних сезонах.

Найефективнішим методом боротьби є глибока оранка, яка забезпечує швидке розкладання рослинних решток та знищення джерел інфекції.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни дозволяє суттєво знизити чисельність патогену, оскільки він втрачає сприятливе середовище для розвитку.

Використання фунгіцидів під час вегетації, особливо в критичні фази розвитку зернових, дозволяє захистити прикореневу зону від зараження грибом.

• Внесення деструкторів стерні на основі корисних мікроорганізмів.
• Збалансоване мінеральне підживлення для зміцнення стінок стебла.
• Використання стійких до вилягання сортів сільськогосподарських культур.

Моніторинг полів після збирання врожаю допомагає своєчасно виявити накопичення гриба та застосувати відповідні агротехнічні заходи для оздоровлення ґрунту.