Парша груші

Перші ознаки хвороби з'являються навесні на молодих листках у вигляді невеликих плям оливкового кольору. Згодом ці плями темніють і стають бархатистими.

На плодах парша виглядає як округлі плями, в місцях яких шкірка груші грубішає, тріскається і набуває пробкової структури.

Ураження пагонів проявляється у вигляді появи здутостей, які з часом перетворюються на виразки, що порушує сокорух і може спричинити відмирання гілок.

Квітки груші також піддаються зараженню, що призводить до їхнього масового осипання, внаслідок чого дерево втрачає значну частину майбутнього врожаю.

У разі сильного ураження листя передчасно опадає, що виснажує дерево і знижує його здатність протистояти морозам взимку.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Fusicladium pyrorum (телеоморфа — Venturia pyrina). Цей патоген спеціалізується виключно на груші звичайній.

Цикл розвитку гриба включає дві стадії: конідіальну та сумчасту. Зимує патоген у вигляді грибниці на опалому листі та уражених пагонах дерева.

Навесні у залишках рослин формуються плодові тіла — перитеції, у яких дозрівають аскоспори. Саме вони є головним джерелом первинного інфікування саду.

Після того як гриб потрапляє на тканини дерева, він починає активно розмножуватися, утворюючи конідії, що поширюються вітром та дощем протягом сезону.

Патоген має надзвичайно високу швидкість розмноження, тому за сприятливих умов здатен уразити більшу частину насаджень за лічені тижні.

Розвиток парші тісно пов'язаний з рівнем вологості. Оптимальні умови — це часті опади, роси та тумани у весняно-літній період.

Для проростання спор гриба необхідна температура повітря в межах +15...+20°C та тривале зволоження поверхні листків.

Густі крони дерев, які погано провітрюються, створюють ідеальний мікроклімат для швидкого поширення інфекції в саду.

Занедбані сади без належної обрізки мають вищий ризик накопичення інфекційного навантаження, оскільки патоген легко зберігається в залишках рослин.

Літнє підвищення вологості за наявності температурного оптимуму провокує повторні хвилі розвитку парші на плодах, що погіршує якість врожаю.

Парша завдає колосальних збитків сільськогосподарському виробництву, різко знижуючи товарну цінність плодів та загальну врожайність.

Уражені груші стають деформованими, дрібними та втрачають смакові якості, що робить їх непридатними для реалізації у торговельних мережах.

Через пошкодження шкірки плоди стають дуже вразливими до інших гнилей під час зберігання, що призводить до псування великих партій продукції.

Загальна слабкість дерев через пошкоджену листову поверхню призводить до того, що груша не закладає достатньо бруньок для врожаю наступного року.

Економічні втрати можуть досягати понад 70% у роки з епіфітотіями, що вимагає впровадження ефективної системи захисту саду.

Головним заходом профілактики є своєчасне прибирання та спалювання або глибока перекопка опалого листя, де зберігається джерело хвороби.

Регулярне обрізування та формування крони забезпечують вільну циркуляцію повітря, що знижує вологість і перешкоджає розвитку гриба.

Система захисту обов'язково включає профілактичні обробки фунгіцидами в критичні фази розвитку: перед цвітінням та після нього.

Необхідно чергувати препарати з різними механізмами дії, щоб уникнути виникнення стійких рас збудника до діючих речовин.

• Висаджування стійких до парші сучасних сортів груші.
• Збалансоване живлення для зміцнення природного імунітету дерева.
• Використання біологічних препаратів на ранніх стадіях розвитку хвороби.