Довідник · Шкідники

Виїмчастокрилі молі

Виїмчастокрилі молі належать до родини Gelechiidae, що входить до ряду лускокрилих (Lepidoptera). Свою назву ця група отримала через особливу будову задніх крил, які мають помітний виїмчастий край.

222 позицій

Вміст розділу

Картопляна міль Symmetrischema tangolias 11 товарів Міль картопляна Phthorimaea operculella 4 товари Обліпихова міль Gelechia hippophaella 3 товари Томатна мінуюча міль Keiferia lycopersicella 3 товари Аеротипія Aerotypia Аеротипія плевротелла Aerotypia pleurotella Акомпсія Acompsia Альтенія Altenia Анакампсис Anacampsis Анакампсис сцинтиллелла Anacampsis scintillella Анампсис білопорошистий Anacampsis niveopulvella Анарзія Anarsia Анарсія епфіппіас Anarsia ephippias Анварсія ракитникова Anarsia spartiella Анізоплака Anisoplaca Анізоплака птеоптера Anisoplaca ptyoptera Аподія Apodia Аподія двонадломлена Apodia bifractella Арахісова міль Stegasta bosqueella Арахісова мінуюча міль Aproaerema modicella Аристотелія Aristotelia Аристотелія вербова Aristotelia ivae Аристотелія золотиста Aristotelia urbaurea Аристотелія коркова Aristotelia subericinella Арога Aroga Атрипс Athrips Бавовняна мінуюча міль Platyedra subcinerea Білокопитникова міль Scrobipalpopsis petasitis Брахмія Brachmia Бріотрофа Bryotropha Бурякова мінуюча міль Scrobipalpa ocellatella В'юнкова кутовертка Brachmia macroscopa В’язова міль-строкатка Teleia fugitivella Верескова міль Neofaculta ericetella Виїмчастокрила міль Argolamprotes micella Виїмчастокрила міль Gelechia Виїмчастокрила міль Recurvaria Виїмчастокрила міль Dichomeris alacella Виїмчастокрила міль Scrobipalpa Виїмчастокрила міль в’язова Carpolechia fugitivella Виїмчастокрила міль перелітникова Aproaerema anthyllidella Виїмчастокрила міль яблунева Gelechia rhombella Вишнева виїмчастокрила міль Athrips rancidella Волошкова міль Metzneria paucipunctella Гвоздикова міль-строкатка Caryocolum vicinella Гвоздична міль Caryocolum Гелехія стрибуча Gelechia desiliens Гелехія тополева Gelechia vernella Гельцистограма Helcystogramma Гельцистограма в'юнкова Helcystogramma convolvuli Гібіскусова міль-виїмчастокрила Chionodes hibiscella Гіпатіма Hypatima Гіпатіма халіграма Hypatima haligramma Горбата моль Psoricoptera gibbosella Гудманова міль Phthorimaea gudmanella Дихомерис загострений Dichomeris acuminatus Дихомерис іржавий Dichomeris ferruginosa Дихомерис остракодес Dichomeris ostracodes Дихомерис сільський Dichomeris rusticus Дихомеріс Dichomeris
Маркетплейс

Товари розділу · 12

Весь каталог

Виїмчастокрилі молі

Ці дрібні метелики ведуть переважно сутінковий спосіб життя, мають вузькі крила з довгою бахромою, що забезпечує їм чудову маскувальну здатність на поверхні рослин.

Гусениці мають розвинений ротовий апарат гризучого типу, що дозволяє їм проникати глибоко всередину тканин рослин, забезпечуючи собі захист від зовнішніх факторів.

Систематичне положення родини є досить складним через велику кількість видів, багато з яких є небезпечними вузькоспеціалізованими або поліфагними шкідниками.

Для фахівців-агрономів важливо вміти розрізняти їх за морфологічними ознаками імаго та за специфікою пошкоджень, залишених личинками на різних органах культур.

Виїмчастокрилі молі завдають серйозної шкоди широкому переліку культур, серед яких картопля, томати, зернобобові та різноманітні овочеві рослини.

Шкодочинність проявляється у поїданні внутрішніх тканин листя, стебел та плодів, що спричиняє розвиток хвороб та зниження врожайності на значні відсотки.

Особливо небезпечними є пошкодження плодів та коренеплодів, оскільки це робить продукцію нетоварною і сприяє швидкому псуванню під час тривалого зберігання.

Через прихований спосіб життя личинок, боротьба з ними ускладнена, адже більшість інсектицидів не можуть проникнути всередину мін, де ховаються гусениці.

Масове розмноження шкідника може призвести до повної втрати врожаю на полях, де не проводилися вчасні заходи з моніторингу та захисту рослин.

Початок появи шкідників припадає на весняний період, коли середньодобова температура повітря дозволяє метеликам виходити з місць зимівлі та розпочинати відкладання яєць.

Життєвий цикл комах тісно пов'язаний з температурними умовами: у теплих регіонах вони можуть давати кілька поколінь за сезон, що значно ускладнює контроль.

Літ імаго стає найбільш активним у червні-серпні, коли погодні умови сприяють швидкому розвитку всіх стадій метаморфозу — від яйця до дорослої особини.

Осінній період є критичним для переходу шкідника у фазу діапаузи, під час якої вони шукають захищені місця для виживання до наступного сезону.

У закритому ґрунті або на складах цей шкідник може розвиватися безперервно, якщо не дотримуються належні санітарно-гігієнічні вимоги.

Однією з найпомітніших ознак ураження є поява світлих плям або звивистих ходів (мін) на листках, що з часом стають коричневими та засихають.

Наявність екскрементів на поверхні плодів або стебел свідчить про активне живлення личинок всередині рослинних тканин, що є тривожним сигналом для агронома.

При сильному зараженні рослини стають в'ялими, сповільнюють ріст, а плоди можуть деформуватися або гнити прямо на полі або під час транспортування.

Помітити дорослих метеликів можна лише при огляді посівів у вечірній час, оскільки вдень вони нерухомо сидять у затінених місцях.

Системний огляд полів дозволяє виявити перші осередки розмноження молі та вчасно вжити заходів, поки чисельність шкідника не стала катастрофічною.

Боротьба з виїмчастокрилими молями базується на інтегрованому захисті, що поєднує різні методи для досягнення максимального ефекту при мінімальному хімічному навантаженні.

Агротехнічні заходи є фундаментом: знищення післяжнивних залишків, глибока оранка та дотримання просторової ізоляції від місць зберігання врожаю.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів у періоди, коли гусениці ще не встигли заглибитися в тканини рослин і є максимально вразливими.

Біологічні препарати можуть бути ефективними при регулярному застосуванні та правильному визначенні оптимальних термінів обробки з урахуванням екологічних факторів.

  • Моніторинг за допомогою феромонних пасток для визначення строків обприскування.
  • Використання стійких сортів культур, менш привабливих для шкідника.
  • Дотримання карантинних заходів при транспортуванні продукції.
  • Підтримка природних популяцій ентомофагів на полях.