Довідник · Шкідники

Виїмчастокрилі молі

Виїмчастокрилі молі належать до родини Gelechiidae, що входить до ряду лускокрилих (Lepidoptera). Свою назву ця група отримала через особливу будову задніх крил, які мають помітний виїмчастий край.

222 позицій

Вміст розділу

Дихомеріс ерілантіс Dichomeris eridantis Дихомеріс океаніс Dichomeris oceanis Дихомеріс усталелла Dichomeris ustalella Дихомеріс чорничний Dichomeris vacciniella Дихомеріс янтес Dichomeris ianthes Дубова пагонова міль Stenolechia gemmella Еулампротес Eulamprotes Ефістеріс Ephysteris Ефістеріс промптелла Ephysteris promptella Жимолостева міль Athrips mouffetella Земляна міль-строкатка Bryotropha terrella Зернова виїмчастокрила міль Dichomeris granivora Зернова міль Sitotroga cerealella Зернова міль Sitotroga Зернова міль Ephysteris silignitis Злакова сіра міль Acompsia cinerella Золотарникова галиця Gnorimoschema gallaesolidaginis Ізофрикта Isophrictis Каріоколум тішеріелла Caryocolum tischeriella Карпатолехія Carpatolechia Карпатолехія білувата Carpatolechia alburnella Карпатолехія декора Carpatolechia decorella Карпатолехія фугацелла Carpatolechia fugacella Картопляна виїмчастокрила міль Scrobipalpa aptatella Картопляна міль Scrobipalpa ergasima Картопляна міль Phthorimaea Картопляна міль Tecia Картопляна міль Phthorimaea penicula Phthorimaea penicula Картопляна міль Вебстера Aroga websteri Картопляна міль триплямиста Ephysteris trinota Кленова моль-строкатка Altenia scriptella Колеотехнітес Coleotechnites Ксенолехія Xenolechia Ксенолехія чорна Xenolechia aethiops Ксистофора Xystophora Ксистофора кархаріелла Xystophora carchariella Лавандова міль Sophronia humerella Лепідехідна Lepidechidna Лепідехідна ахарніас Lepidechidna acharnias Лободова міль Scrobipalpa atriplicella Лопухова міль Metzneria lappella Люцернова міль Stomopteryx detersella Люцернова міль Xystophora pulveratella Майоранова міль Telephila schmidtiella Мезофлепс Mesophleps Метоплевра потосі Metopleura potosi Метоплеура Metopleura Метцнерія Metzneria Міль брунькова плодова Recurvaria nanella Міль виїмчастокрила глодова Teleiodes vulgella Міль виїмчастокрила полинова Filatima demissae Міль виїмчастокрила сіра Bryotropha plebeiella Міль виїмчастокрила чорна Eulamprotes atrella Міль виямчатокрила Isophrictis striatella Міль картопляна гватемальська Tecia solanivora Міль ліщинова Parachronistis albiceps Міль мальвова Pexicopia malvella Мінер хвої Exoteleia Міріфікарма Mirificarma Міріфікарма мулінелла Mirificarma mulinella
Маркетплейс

Товари розділу · 12

Весь каталог

Виїмчастокрилі молі

Ці дрібні метелики ведуть переважно сутінковий спосіб життя, мають вузькі крила з довгою бахромою, що забезпечує їм чудову маскувальну здатність на поверхні рослин.

Гусениці мають розвинений ротовий апарат гризучого типу, що дозволяє їм проникати глибоко всередину тканин рослин, забезпечуючи собі захист від зовнішніх факторів.

Систематичне положення родини є досить складним через велику кількість видів, багато з яких є небезпечними вузькоспеціалізованими або поліфагними шкідниками.

Для фахівців-агрономів важливо вміти розрізняти їх за морфологічними ознаками імаго та за специфікою пошкоджень, залишених личинками на різних органах культур.

Виїмчастокрилі молі завдають серйозної шкоди широкому переліку культур, серед яких картопля, томати, зернобобові та різноманітні овочеві рослини.

Шкодочинність проявляється у поїданні внутрішніх тканин листя, стебел та плодів, що спричиняє розвиток хвороб та зниження врожайності на значні відсотки.

Особливо небезпечними є пошкодження плодів та коренеплодів, оскільки це робить продукцію нетоварною і сприяє швидкому псуванню під час тривалого зберігання.

Через прихований спосіб життя личинок, боротьба з ними ускладнена, адже більшість інсектицидів не можуть проникнути всередину мін, де ховаються гусениці.

Масове розмноження шкідника може призвести до повної втрати врожаю на полях, де не проводилися вчасні заходи з моніторингу та захисту рослин.

Початок появи шкідників припадає на весняний період, коли середньодобова температура повітря дозволяє метеликам виходити з місць зимівлі та розпочинати відкладання яєць.

Життєвий цикл комах тісно пов'язаний з температурними умовами: у теплих регіонах вони можуть давати кілька поколінь за сезон, що значно ускладнює контроль.

Літ імаго стає найбільш активним у червні-серпні, коли погодні умови сприяють швидкому розвитку всіх стадій метаморфозу — від яйця до дорослої особини.

Осінній період є критичним для переходу шкідника у фазу діапаузи, під час якої вони шукають захищені місця для виживання до наступного сезону.

У закритому ґрунті або на складах цей шкідник може розвиватися безперервно, якщо не дотримуються належні санітарно-гігієнічні вимоги.

Однією з найпомітніших ознак ураження є поява світлих плям або звивистих ходів (мін) на листках, що з часом стають коричневими та засихають.

Наявність екскрементів на поверхні плодів або стебел свідчить про активне живлення личинок всередині рослинних тканин, що є тривожним сигналом для агронома.

При сильному зараженні рослини стають в'ялими, сповільнюють ріст, а плоди можуть деформуватися або гнити прямо на полі або під час транспортування.

Помітити дорослих метеликів можна лише при огляді посівів у вечірній час, оскільки вдень вони нерухомо сидять у затінених місцях.

Системний огляд полів дозволяє виявити перші осередки розмноження молі та вчасно вжити заходів, поки чисельність шкідника не стала катастрофічною.

Боротьба з виїмчастокрилими молями базується на інтегрованому захисті, що поєднує різні методи для досягнення максимального ефекту при мінімальному хімічному навантаженні.

Агротехнічні заходи є фундаментом: знищення післяжнивних залишків, глибока оранка та дотримання просторової ізоляції від місць зберігання врожаю.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів у періоди, коли гусениці ще не встигли заглибитися в тканини рослин і є максимально вразливими.

Біологічні препарати можуть бути ефективними при регулярному застосуванні та правильному визначенні оптимальних термінів обробки з урахуванням екологічних факторів.

  • Моніторинг за допомогою феромонних пасток для визначення строків обприскування.
  • Використання стійких сортів культур, менш привабливих для шкідника.
  • Дотримання карантинних заходів при транспортуванні продукції.
  • Підтримка природних популяцій ентомофагів на полях.