Анакампсис

Рід Анакампсис (Anacampsis) належить до родини виїмчастокрилих молей (Gelechiidae) із ряду Лускокрилих (Lepidoptera). Це дрібні метелики з вузькими крилами, розмах яких зазвичай не перевищує 12–18 мм.

Дорослі особини мають характерне забарвлення, найчастіше сіро-коричневих або вохристих відтінків, що робить їх практично непомітними на корі дерев. Гусениці мають циліндричне тіло з добре розвиненою головою та грудними ногами.

Визначення конкретних видів всередині роду утруднене через зовнішню схожість імаго. Для точної ідентифікації агрономи часто використовують аналіз генітальних структур або особливості будови гусениць.

Личинки мають схильність до активного руху при переляку, часто швидко залишають скручений листок, використовуючи шовковинну нитку для спуску на землю.

Цикл розвитку включає повну метаморфозу: яйце, гусениця (личинка), лялечка та імаго (метелик).

Шкідник уражає переважно листяні деревні породи. Найчастіше страждає в'яз, бук, а також деякі види плодових культур і декоративних чагарників.

Гусениці є типовими листогризучими шкідниками. Вони живляться переважно ніжною паренхімою листка, залишаючи по собі лише скелетну основу з жилок.

Масове розмноження виду може призвести до сильної дефоліації (облисіння) дерев, що критично для молодих саджанців і ослаблених екземплярів у розплідниках.

Пошкоджене листя втрачає здатність до фотосинтезу, що уповільнює загальний приріст деревини та знижує морозостійкість рослин у зимовий період.

У деяких випадках гусениці здатні пошкоджувати бруньки на початку вегетаційного періоду, що радикально впливає на формування крони та цвітіння плодових дерев.

Літ метеликів першого покоління зазвичай спостерігається наприкінці весни або на початку літа, що збігається з активним розпусканням листя та формуванням бруньок.

Гусениці ведуть активний спосіб життя протягом першої половини літа. У цей період вони найбільш вразливі для проведення захисних заходів.

Зимують комахи найчастіше на стадії лялечки у щільних коконах, схованих у тріщинах кори, рослинних рештках або у поверхневому шарі ґрунту.

Біологічний ритм шкідника жорстко прив'язаний до фенофаз розвитку кормової рослини, що забезпечує личинкам оптимальний запас живлення в ранньому віці.

Кількість поколінь за рік варіюється залежно від кліматичної зони: у південних регіонах можливий розвиток двох і більше генерацій.

Першою ознакою зараження є наявність скрученого листя, яке гусениці стягують павутиною, формуючи свого роду притулки (трубки або конверти).

При огляді крони помітні ділянки «скелетованого» листя, яке виглядає як напівпрозора сіточка з жилок на фоні пошкодженої зеленої маси.

Наявність екскрементів (дрібних темних гранул) всередині павутинних гнізд та на поверхні листя під ними служить явним індикатором присутності активних гусениць.

Всихання верхівок пагонів через пошкодження верхівкової бруньки також може свідчити про діяльність цього шкідника.

• Деформація листкової пластини.
• Наявність павутини у складках листка.
• Сліди екскрементів на листі.
• Оголення гілок (скелетування).
• Наявність коконів у тріщинах кори.

Для моніторингу чисельності використовуються феромонні пастки, які дозволяють визначити терміни початку льоту метеликів і вчасно провести обробку.

Застосування біологічних інсектицидів на основі Bacillus thuringiensis є ефективним проти молодих гусениць і є переважним в інтегрованих системах захисту.

У разі високої чисельності застосовуються хімічні препарати з груп піретроїдів, фосфорорганічних сполук або неонікотиноїдів, суворо дотримуючись регламентів застосування.

Агротехнічні заходи включають регулярне очищення дерев від старої відмерлої кори, де часто накопичуються лялечки, та прибирання рослинних решток восени.

Важливу роль відіграє залучення ентомофагів — природних ворогів шкідника, таких як наїзники-іхневмоніди, що паразитують на личинках і лялечках.