Уроміцес коронатний

Міцелій гриба проникає всередину тканин рослини, де утворює гаусторії для поглинання поживних речовин. Цей патоген вимагає зміни господарів для повного завершення життєвого циклу.

Систематичне положення: рід Uromyces, родина Pucciniaceae. Відмінною особливістю є будова теліоспор з характерним вінцеподібним виростом на верхівці.

Життєвий цикл гриба включає послідовну зміну стадій: від ецій на проміжних господарях до уредіній та телій на злакових культурах.

Лабораторна діагностика базується на вивченні морфологічних ознак спор під мікроскопом, оскільки візуально він схожий на інших представників ржавчинних грибів.

Патоген завдає значної шкоди представникам родини Злакові, зокрема вівсу та різним видам диких злаків, які використовуються як кормова база.

Крушина (Frangula) виступає основним проміжним господарем, на якому навесні починається розвиток інфекції та формування спор первинного зараження.

При ураженні посівів гриб активно споживає ресурси рослини, що призводить до порушення водного балансу та зниження інтенсивності фотосинтезу.

Наслідками хвороби є суттєве зниження врожайності зерна, погіршення його якості, а також зниження енергії проростання насіння через недорозвиненість колосків.

Масове поширення інфекції здатне призвести до повного висихання вегетативних органів, що значно скорочує тривалість активного вегетаційного періоду рослин.

Активний розвиток починається навесні на листі крушини, де утворюються еції. Ці спори згодом переносяться вітром на посіви злакових культур.

У літній період, за умови сприятливої вологості та температури повітря, гриб інтенсивно розмножується уредініоспорами, викликаючи повторне зараження.

Поширення спор відбувається переважно за рахунок вітру та вологості, тому найбільш інтенсивний розвиток спостерігається у вологі періоди з частими туманами чи росами.

Восени гриб переходить у стадію теліоспор, які формуються на залишках злакових рослин і слугують джерелом збереження інфекції в зимовий період.

Оптимальна температура для проростання спор знаходиться в межах +15...+22°C, що відповідає кліматичним умовам більшої частини вегетаційного періоду в Україні.

Основним симптомом на злаках є поява пустул, які спочатку мають яскраво-жовтий або оранжевий колір, а згодом набувають темного, майже чорного забарвлення.

На листках крушини навесні з'являються характерні жовті плями, на яких з часом формуються скупчення оранжевих ецій, що часто нагадують невеликі чашечки.

При ураженні стебел та листків спостерігається розрив епідермісу, через який вивільняється порошиста маса спор, що легко розноситься вітром на сусідні рослини.

Поступово уражені ділянки жовтіють, зморщуються і відмирають, що призводить до загального пригнічення стану посівів та передчасного скидання листя.

• Поява жовтих плям (хлороз).
• Формування порошистих уредіній.
• Утворення темних телій.
• Деформація листових пластинок.
• Затримка росту та розвитку колосків.

Головним заходом контролю є видалення кущів крушини з полів та прилеглих територій для розриву циклу розвитку інфекції та зменшення первинного зараження.

Дотримання просторової ізоляції між плантаціями злакових культур та проміжними господарями є критично важливим для мінімізації поширення патогену.

Фунгіцидний захист, зокрема застосування препаратів на основі триазолів, дозволяє ефективно контролювати хворобу під час інтенсивного наростання маси гриба.

Використання стійких сортів сільськогосподарських культур значно знижує ризики великих втрат врожаю навіть за наявності сприятливих для гриба погодних умов.

Агротехнічні заходи, такі як вчасне внесення добрив та дотримання сівозміни, сприяють загальному зміцненню імунітету рослин до грибкових захворювань.