Улокладіум гарбузовий

За біологічною класифікацією гриб належить до аскоміцетів. Патоген має септований міцелій, який легко адаптується до різних умов середовища, паразитуючи на ослаблених тканинах рослин.

Спори гриба, або конідії, мають темно-оливковий колір та характерну багатоклітинну форму, що дозволяє їм витримувати несприятливі фактори навколишнього середовища.

Гриб здатний розвиватися як сапрофіт на рештках рослин, що дозволяє йому накопичуватися в ґрунті та чекати появи сприятливих умов для зараження нових посівів.

Висока здатність до розмноження через спори забезпечує швидке поширення інфекції в межах одного поля або теплиці при наявності крапельної вологи.

Патоген вражає листя, стебла та плоди таких культур як огірки, кабачки, патисони, гарбузи та дині, знижуючи їхню продуктивність.

Пошкодження листкової поверхні призводить до зменшення фотосинтезу, через що рослина перестає повноцінно розвиватися та формувати врожай.

При ураженні плодів на них утворюються гнилі плями, які роблять продукцію нетоварною і непридатною для зберігання чи переробки.

Стеблові інфекції можуть блокувати провідні пучки рослини, спричиняючи в'янення цілих пагонів, що є особливо небезпечним для молодих рослин.

Шкодочинність гриба суттєво зростає в умовах загущених посівів та відсутності належного догляду, що може призвести до втрати значної частини врожаю.

Хвороба найчастіше проявляється у період активної вегетації рослин, особливо коли встановлюється тепла та волога погода.

Оптимальні умови для зараження та подальшого розвитку гриба створюються при температурі повітря від +20°C до +28°C та відносній вологості вище 80%.

У закритому ґрунті розвиток патогена можливий у будь-який час, якщо порушується режим вентиляції і на листі утворюється конденсат.

Дощова погода сприяє вимиванню спор з ґрунту на нижні яруси листя, що створює сприятливий фон для розвитку локальних епіфітотій.

Гриб зберігається в ґрунті та на залишках рослин протягом зими, відновлюючи свою активність з настанням весняного тепла.

Основним симптомом є поява коричневих або темно-бурих плям на листкових пластинках, які з часом можуть збільшуватися в розмірах.

При високій вологості на плямах з'являється оксамитовий наліт темно-оливкового кольору, що є скупченням конідіального спороношення гриба.

У центрі плям тканина може відмирати, що призводить до появи дірок на листках, навколо яких часто спостерігається пожовтіння тканин.

На плодах хвороба проявляється як вдавлені темні плями, які згодом можуть покриватися грибковим нальотом, що веде до гниття плоду.

• Поява некротичних плям на листі.
• Темний оксамитовий наліт на уражених ділянках.
• Деформація листя та передчасне відмирання.

Найважливішим заходом контролю є дотримання сівозміни, що запобігає накопиченню спор патогена у ґрунті.

Ретельне очищення поля від рослинних решток після збору врожаю позбавляє гриб субстрату для перезимівлі.

Оптимізація режиму поливу та провітрювання теплиць зменшує тривалість зволоження листя, що є критичним фактором для інфекції.

Використання фунгіцидів з груп стробілуринів або триазолів дозволяє ефективно зупинити поширення гриба в період активного росту.

Біологічний захист за допомогою препаратів на основі триходерми дозволяє пригнічувати розвиток гриба в ґрунті, зменшуючи інфекційний фон.