Улокладіум чорний

Міцелій гриба має темно-оливкове або чорне забарвлення. Конідієносці прості або розгалужені, утворюють темні конідії з характерними поперечними та поздовжніми перетинками.

Систематично цей вид близький до роду Alternaria, що визначає схожість симптомів захворювань, які вони викликають у сільськогосподарських культур.

Патоген є типовим мешканцем ґрунту, де він активно переробляє органічні залишки, але при попаданні на вегетуючі частини рослин може провокувати патологічні процеси.

Його біологія базується на швидкому утворенні спор, які легко розносяться вітром, водою або інвентарем, що забезпечує швидке поширення інфекції в агроценозі.

Гриб уражує широкий спектр овочевих та технічних культур. Найчастіше страждають томати, перець, огірки, а також зернові злаки у період дозрівання.

На овочах патоген викликає розвиток некротичних плям на листі та плодах, що призводить до втрати врожаю та погіршення товарної якості вирощеної продукції.

Ураження насіння призводить до його зниженої схожості та розвитку хвороб проростків, що суттєво зменшує густоту стояння рослин на полі.

При зберіганні плодів та коренеплодів Ulocladium atrum викликає розвиток гнилей, які поширюються на сусідні здорові екземпляри при порушенні режиму вентиляції.

Особливо небезпечним гриб стає для рослин, ослаблених іншими хворобами або стресовими факторами середовища, виступаючи як вторинний інфекційний агент.

Розвиток патогену активізується при високій вологості повітря та помірних температурах. Оптимальні умови для спороношення — від 20 до 25°C.

Найбільш небезпечним періодом є час затяжних дощів та ранкових туманів, коли волога на поверхні листя сприяє проростанню конідій гриба.

Інфекція може з'являтися протягом усього сезону вегетації, але пік активності зазвичай припадає на другу половину літа, коли рослини накопичують біомасу.

Гриб успішно перезимовує у ґрунті у вигляді хламідоспор або на рештках культурних рослин, відновлюючи активність навесні при підвищенні температур.

У закритому ґрунті розвиток патогену може відбуватися безперервно, якщо в теплиці зберігається високий рівень вологості та недостатня циркуляція повітря.

Перші ознаки ураження проявляються як коричневі або чорні плями на вегетативних органах рослини, які з часом стрімко збільшуються у розмірах.

Через деякий час на плямах утворюється оксамитовий наліт темно-оливкового кольору, що є масовим скупченням спор та конідієносців гриба.

При ураженні листя відбувається передчасне відмирання тканин, що візуально виглядає як обширні некрози, що призводять до повного висихання листка.

Плоди, уражені патогеном, набувають втиснутих чорних плям, тканина під якими розм'якшується, а поверхня вкривається чорною грибницею.

Системне ураження проростків призводить до того, що стебло чорніє і тоншає в прикореневій частині, що викликає вилягання або загибель молодих рослин.

Основою захисту є санітарна обробка ділянки: видалення та знищення післяжнивних залишків, де гриб накопичує свою біомасу.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл передачі інфекції, зменшуючи концентрацію спор патогена у ґрунті до безпечних рівнів.

Застосування хімічних фунгіцидів, зокрема препаратів на основі міді та сучасних системних фунгіцидів, дозволяє зупинити поширення хвороби на ранніх етапах.

• Дезінфекція насіння перед посівом.
• Забезпечення оптимальної схеми посадки для кращого провітрювання.
• Регулярний огляд посівів на наявність первинних симптомів.

Важливим елементом є підживлення рослин, оскільки міцний імунітет значно підвищує стійкість культури до проникнення грибкових патогенів.