Урофліктис конюшини

Збудником хвороби є гриб Urophlyctis trifolii, який належить до відділу Хітридіоміцети. Це облігатний паразит, що живе в ґрунті та уражає конюшину.

Патоген утворює спеціальні спори спокою, які надзвичайно стійкі до несприятливих умов і можуть зберігатися в ґрунті протягом багатьох років.

Розвиток гриба активізується в умовах надмірної вологості, коли зооспори виходять із спор спокою та шукають нові місця інфікування.

Біологічний цикл включає фазу зараження тканин кореневої шийки, що викликає аномальний поділ клітин господаря під впливом виділень паразита.

Це мікроскопічний організм, що пристосувався до паразитування на багаторічних бобових травах, створюючи складні механізми взаємодії з рослиною.

Хвороба уражає переважно конюшину лучну, завдаючи значної шкоди кормовим угіддям у регіонах з вологим кліматом та перезволоженими ґрунтами.

Ураження кореневої системи блокує транспорт поживних речовин, що призводить до загального ослаблення рослин та значного зниження врожаю зеленої маси.

Посіви стають нерівномірними, з'являються «плішини», де конюшина повністю випадає через передчасну загибель коренів від пухлинного процесу.

Рослини, уражені хворобою, втрачають зимостійкість, що призводить до їх вимерзання в зимовий період, навіть при помірних морозах.

Економічна шкода полягає у необхідності передчасного переорювання полів та втраті цінної білкової складової в раціоні сільськогосподарських тварин.

Найбільш характерною ознакою є утворення галів та здуття різної форми на кореневій шийці та основі стебел, що розвиваються протягом вегетації.

Уражені кущі конюшини виглядають пригніченими, відстають у рості, їх листя часто набуває жовтуватого відтінку ще до настання фази цвітіння.

Опухолеподібні нарости на початкових етапах мають світлий колір, але з часом буріють і можуть загнивати під впливом вторинної мікрофлори.

При розрізі таких наростів можна помітити розростання тканин рослини, які всередині містять спори гриба, що розсіюються після розпаду галів.

На полі хвороба проявляється вогнищами, які поступово розширюються, якщо не проводити вчасні заходи для локалізації патогену.

Найкращий метод контролю — це суворе дотримання сівозміни, що виключає повернення конюшини на те саме поле раніше ніж через п'ять-шість років.

Вибір стійких до патогену сортів є вирішальним фактором, оскільки хімічна обробка ґрунту на великих площах проти цього гриба є неефективною.

Важливо уникати посіву конюшини на ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод та застосовувати заходи з дренажу для осушення полів.

Підтримання оптимального рівня pH ґрунту шляхом вапнування створює менш сприятливі умови для розвитку хитридієвих грибів.

• Видалення заражених рослинних решток з полів.
• Використання здорового насіннєвого матеріалу без домішок ґрунту.
• Регулярний моніторинг стану кореневої системи у посівах.